Байрон «Хотів би жити знов у горах» у перекладі Д.Паламарчука. Аналіз. Вірш «Хотів би жити знов у горах» написаний дев’ятнадцятирічним Байроном у 1807 році, коли він був ще студентом Кембриджа. Цей вірш входить до першої збірки віршів молодого поета «Години дозвілля» (Hours of idleness).Головна тема вірша – протест проти загальноприйнятних норм моралі тогочасної Англії.Ідея – втеча з сьогодення до радісного світу минулого дитинства.Вірш являє собою внутрішній монолог поета, який живе у духовній пустці, без любові та друзів. Такі самі ідеї турбували його сучасників. Тому поезія Байрона віддзеркалює основні проблеми того часу.Художні особливості вірша: Епітети: дитям безжурним, в морях суворих, хвиль розбурханих, Англії пихатій, грізний океан, вертепний галас, втіх нещирих, дух похмурий мій, небо грозове. Порівняння: душа, мов птах прип'ятий; як мені з душного світу, мов голуб до свого кубла, у небо грозове злетіти. Риторичні звертання: дай утекти мені, талане, на лано урвищ і горбів; То, Правдо, промінь твій жорстокий вернув мене у ниций світ; А ти, о Жінко, світоч вроди.Риторичні запитання: Навіщо ж темрява ховає той знак останньої межі? Де ж друзів коло? Чом не склалась та приязнь вірна і свята? Метафори: серце стало крижаним; тамує келих скорботу й біль; я серцем завжди сирота; в серці в мене стільки льоду; світ лукавства і облуди.
Любой поэт или художник задаётся вопросом, какое наследие он оставит потомкам. Какое поколение вырастит на его картинах или стихах. Пушкин также задавался этим вопросом и поэтому считал деятельность творческих людей пророческой. Ведь он не только для себя писал. Он писал для народа и поколений. В своём стихотворении " Пророк" 1826 года Пушкин четко показывает свой дпр пророчества:
" Перстами лёгкими как сон
Моих зениц коснулся он
Отверзлись вещие зеницы
Как у испуганной орлицы."
Это означает не то, что поэт родился пророком, а то что он стал пророком в силу своей творческой деятельности.
Любой поэт или художник задаётся вопросом, какое наследие он оставит потомкам. Какое поколение вырастит на его картинах или стихах. Пушкин также задавался этим вопросом и поэтому считал деятельность творческих людей пророческой. Ведь он не только для себя писал. Он писал для народа и поколений. В своём стихотворении " Пророк" 1826 года Пушкин четко показывает свой дпр пророчества:
" Перстами лёгкими как сон
Моих зениц коснулся он
Отверзлись вещие зеницы
Как у испуганной орлицы."
Это означает не то, что поэт родился пророком, а то что он стал пророком в силу своей творческой деятельности.