Вітаю вас, любі друзі! пишу вам я, ваша рідна україна! цікаво знати, хто зараз читає цей лист. може, ти хлопчик-пустун чи дівчинка-розумничка? це послання саме до вас, мої діти! я ростила вас разом з вашими батьками, дарувала вам щедрі дари української природи.мені ой як хочеться, щоб ви і ваша рідня були щасливими! ви ростете, мрієте про майбутню професію, щасливу сім'ю, достаток. а я не хвилинки не перестаю думати про ваше майбутнє.я - не клаптик землі, не просто територія. я - ваш дім, сховище історії вашого народу! ви - моє майбутнє. у наш непростий час потрібна активна громадянська позиція молодих і перспективних людей. а може це ви! ? політичні сили тягнуть мене в різні боки немов гумку. одні хочуть щоб я була в складі єс, інші - в союзі з росією. а вирішувати мою долю вам, молоде покоління! ви і тільки ви - моє майбутнє. я вірю в вас! знаю, що не дарма мої діти в минулому проливали кров, захищаючи мене. тепер настав ваш час! але я не хочу щоб ви боролися за щасливе майбутнє шляхом війни! будуйте на мені щасливу державу. народжуйте здорових дітей, давайте їм освіту, пишiть книги, будуйте школи і лікарні, борiться з нечесними політиками, i від щастя я засяю веселкою над вашими головами! хех заглянула краєчком ока в майбутнє. воно таке світле, що я мружу очі від щастя! як же добре, що росте таке покоління як ви, цілеспрямовані, сильні. справжні сини і дочки своєї країни.чекаю активних дій від вас, і чую - більш краще майбутнє вже близько. з любов'ю до вас, ваша україна.
Бородино» написано в 1837 году в связи с двадцатипятилетней годовщиной Бородинской битвы. Патриотическое содержание, простота стихотворного языка, народный взгляд на важнейшее событие Отечественной войны 1812 года определили всеобщую популярность этого стихотворения, которое вскоре стало народной солдатской песней. Но для современных школьников многое в нем без предварительного объяснения окажется неясным. У Лермонтова о Бородине рассказывает старый солдат. Все, о чем он говорит, лично им пережито. Участник и герой этой великой битвы, он, вспоминая минувшее, как бы заново переживает и подготовку к сражению, и чувство ответственности оттого, что отступать некуда - позади Москва, и напряжение битвы, и гордость своими товарищами - богатырями. И так как рассказ его - безыскусственный и живой, в чтении учителя не может быть театральности, наигранности, нарочитости; оно должно быть простым, как прост и бесхитростен герой Лермонтова
что отступать некуда - позади Москва, и напряжение битвы, и гордость своими товарищами - богатырями. И так как рассказ его - безыскусственный и живой, в чтении учителя не может быть театральности, наигранности, нарочитости; оно должно быть простым, как прост и бесхитростен герой Лермонтова