Для кожної людини настає мить просвітлення душі. У кожного це відбувається по різному, в момент народження дитини, чи під час богослужіння у церкві, але все таки це повинно статись. Це приходить із дорослішанням, коли починаєш розуміти цінності життя. Здається, що за якусь там хвилину нічого змінитись не може, але найбільші зміни нашого життя відбуваються саме так, швидко.На мою думку людська душа дуже складно побудована і не кожному дано правильно нею скористатись.Доказом цього є зміна людей після в'язниці, після смерті близької людини.Є такі події , які змінюють людські душі, там, в цьому геніально Богом створеному пристрої, відбувається просвітлення.Помітити її можуть не всі , найлегше це вдається творчим людям. Прикладом цього є твори сучасного письменника Любка Дереша, а найбільше це виражається у "Культі", у головних героїв відбувається це просвітлення душі, вони усвідомлюють заради чого живуть на цій землі. Тут це стається коли Банзай знаходить своє кохання. Можна сказати момент просвітлення це знаходження сенсу життя.З реального життя можна навести безліч прикладів цієї миті, але мене вразила історія мого знайомого, який довгий час не міг визначитись і йому допоміг майдан.Тепер він бачить сенс свого життя в любові до Батьківщини. На даний момент ця людина знаходиться у прикордонних військах і захищає Україну. Звідси на ться висновок, у кожного ,раніше чи пізніше, настає ця важлива мить і тоді змінюються людські долі, але от коли і як це станеться не знає ніхто, це може бути зовсім неочікувано і несподівано.
О Великой Отечественной войне 1941-1945 годов написано немало книг. К теме «человек на войне» обращались К. Симонов, Б. Васильев, В. Быков, В. Астафьев, В. Распутин, Ю. Бондарев и многие другие. При этом невозможно не упомянуть, что эту тему затрагивали и до них, ведь в истории России было немало войн, и все они нашли отражение в литературных произведениях. Война 1812 года — в романе Л. Н. Толстого «Война и мир», Первая мировая и Гражданская войны — в романе М. Шолохова «Тихий Дон». Причем для двух этих авторов характерен своеобразный подход к теме «человек на войне». Толстой рассматривает, в основном, психологическую сторону явления, причем как с точки зрения русского солдата, так и со стороны противника. Шолохов же и вовсе дает изображение Гражданской войны глазами белогвардейцев, то есть, по сути дела, врагов. Но обычно тема «человек на войне» подразумевает именно Великую Отечественную войну. Одно из первых произведений о Второй мировой войне, приходящее на ум, — поэма «Василий Теркин» А. Т. Твардовского. Герой поэмы — простой русский солдат. Его образ — это воплощение всех солдат, их качеств и свойств характера. Поэма представляет собой ряд зарисовок: Теркин в бою, Теркин в рукопашной схватке с немецким солдатом, Теркин в госпитале, Теркин на отдыхе. Все это складывается в единую картину фронтового быта. Теркин, будучи «простым парнем», тем не менее, совершает подвиги, но не ради славы и почестей, а ради исполнения своего долга. Наделяя Теркина многими располагающими к себе чертами русского национального характера, Твардовский подчеркивает, что этот человек — лишь отражение народа. Не Теркин совершает подвиги, а весь народ. Если Твардовский разворачивает перед нами широкую картину войны, то Юрий Бондарев, например, в своих повестях («Батальоны просят огня», «Последние залпы») ограничивается описанием одного боя и очень короткого промежутка времени. При этом бой сам по себе не имеет особого значения — это лишь один из неисчислимых боев за очередной населенный пункт. Об этом сказал все тот же Твардовский: Пусть тот бой не упомянут В списке славы золотой. День придет — еще повстанут Люди в памяти живой.
