Близок ли ахматовский «Реквием» музыкальному произведению подобной тематики? Какие
особенности поэтического текста позволяют сделать такой вывод?
2 Известно, что 17 месяцев А. Ахматова провела в тюремных очередях в связи с арестом
сына (1938—1939). Можно ли в связи с этим утверждать, что «Реквием» носит сугубо личный
характер?
Иван Олександрович Хлестаков – дрібний чиновник низького рангу (колезький реєстратор, найнижчий чин в Табелі про ранги), прямує з Петербурга в Саратовську губернію до батька зі своїм слугою Осипом. Дорогою він зупиняється в невеликому повітовому містечку. Хлестаков програється в карти і залишається без грошей.
Чиновники цього містечка, які погрузли в хабарах і казнокрадстві, дізнаються новину про приїзд таємного ревізора. Всі починають стурбовано обговорювати цю новину, гадаючи, що ж послужило причиною для перевірки. Городничий Антон Антонович сприймає цю новину серйозно, згадавши, що вночі йому снилися бридкі щури. Городничий починає роздавати вказівки, щоб не осоромитися перед ревізором. Незабаром до них приєднується поштмейстер Шпекин, якому городничий наказує читати чужі листи, щоб впевнитися, що з міста не вийде непотрібна інформація. Хоча той і так з цікавості переглядав чужі листи, які проходили через нього, а цікаві листи міг взагалі залишити собі на згадку. Порядки в місті справді не підтримувалися. Судові працівники розвели гусей, звичайних людей у лікарнях не спішать лікувати… людина проста, якщо помре, то й помре. Міські поміщики Бобчинський і Добчинський, випадково дізнавшись про появу неплатника Хлестакова в готелі, вирішують, що це і є ревізор, і доповідають про нього городничому. Починається переполох. Всі чиновники й офіційні особи метушливо кидаються прикривати свої гріхи, Антон Антонович сам деякий час знаходиться в розгубленості, але швидко приходить до тями і розуміє, що потрібно самому йти на уклін до ревiзора.
⚽️(ЯКЩО ДОПОМІГ, ВІДЗНАЧ НАЙКРАЩА ВІДПОВІДЬ)⚽️
Серед багатьох афоризмів великого Шекспіра є й такий: "Одні народжуються великими, інші досягають величі, третім її нав'язують". Сам Шекспір народився великим, бо такої величі талант може бути лише від народження, від Бога. Він написав стільки драматичних творів і такої вага та значення у світовій культурі, що вони вже ніколи не зійдуть із театральних сцен. У творах Шекспіра — не просто життя, стосунки, інтриги далекої доби, а внутрішній світ людини настільки оголений, що, здається, бачиш, як пульсує кожен нерв, як народжуються і вмирають почуття, як вирують справжні пристрасті. А ще я відкрив дія себе одну просту річ: Шекспіра можна читати у будь-якому віці упродовж усього життя. Ось ми читаємо його, нам цікаво, а хтось навіть захоплюється. Читають і наші батьки... Якщо хтось чогось не розуміє у складній поведінці героїв, не варто засмучуватися, не на часі, натомість можна просто насолоджуватися сюжетом. Однак рано чи пізно кожен,