Ми надаєм вам смислу, поваги, значення, одним словом, все…". Та не діють подібні слова на Наталку. Вона протистоїть намаганням дядини видати її заміж за старого, нелюбого Лордена.
Зворушливою у повісті є історія кохання Наталки та Орядина. Вони здаються створеними одне для одного: обоє красиві, розумні, хочуть працювати і жити для народу. Але, на жаль, життя швидко зламало Орядина. Він одружується з нелюбою, але багатою дівчиною, що не буде ставити до нього, як Наталка, занадто високі вимоги. Орядин має слабку натуру і поруч із сильною жінкою ніколи не буде почувати себе впевнено. Саме тому розійшлися шляхи цих двох людей, які кохали одне одного. Обранцем Наталі став Іван Марко — інтелігентна людина з демократичними поглядами на життя.
У повісті дуже тісно переплітаються дві надзвичайно важливі проблеми: проблема жіночої рівноправності і проблема боротьби за свободу українського народу, що століттями зазнавав гноблення з боку інших націй. Відчувається, що всі ці проблеми боліли самій О. Кобилянській. Її героїня, здолавши всі перешкоди, вірить у те, що її рідний народ теж зможе підвестися з колін, так само, як вірить у це сама письменниця, підносячи світлі ідеали людини, її право на повноцінне життя
Почти с самого начала письменности на Руси появились летописи, т. е. исторические своды, хроники. В монастырях монахи вели пасхалии, таблицы, на которых вычисляли, какого числа будет Пасха, все праздники и посты, передвигающиеся вместе с днем Пасхи. В свободных клетках этих таблиц, или на широких полях монахи часто записывали какое-нибудь краткое историческое сведение, отмечавшее этот год, — или замечание о погоде этого года, или какое-нибудь необыкновенное явление. Например: "князь Василий Костромской умре", или "талая зима", "погиблое (дождливое) лето"; иногда, если ничего особенного в этом году не случилось, было написано: "тишина бысть", т. е. не было войны, ни пожара, ни других бедствий, — или: "ничесоже не бысть". Иногда вместо таких кратких заметок были вставлены целые рассказы, особенно интересные потому, что были написаны современниками или даже очевидцами события. Так, мало-помалу, составлялись исторические хроники, — летописи, — сначала в виде заметок на пасхальных таблицах, позднее — в виде самостоятельных летописных сводов.
Зворушливою у повісті є історія кохання Наталки та Орядина. Вони здаються створеними одне для одного: обоє красиві, розумні, хочуть працювати і жити для народу. Але, на жаль, життя швидко зламало Орядина. Він одружується з нелюбою, але багатою дівчиною, що не буде ставити до нього, як Наталка, занадто високі вимоги. Орядин має слабку натуру і поруч із сильною жінкою ніколи не буде почувати себе впевнено. Саме тому розійшлися шляхи цих двох людей, які кохали одне одного. Обранцем Наталі став Іван Марко — інтелігентна людина з демократичними поглядами на життя.
У повісті дуже тісно переплітаються дві надзвичайно важливі проблеми: проблема жіночої рівноправності і проблема боротьби за свободу українського народу, що століттями зазнавав гноблення з боку інших націй. Відчувається, що всі ці проблеми боліли самій О. Кобилянській. Її героїня, здолавши всі перешкоди, вірить у те, що її рідний народ теж зможе підвестися з колін, так само, як вірить у це сама письменниця, підносячи світлі ідеали людини, її право на повноцінне життя
Почти с самого начала письменности на Руси появились летописи, т. е. исторические своды, хроники. В монастырях монахи вели пасхалии, таблицы, на которых вычисляли, какого числа будет Пасха, все праздники и посты, передвигающиеся вместе с днем Пасхи. В свободных клетках этих таблиц, или на широких полях монахи часто записывали какое-нибудь краткое историческое сведение, отмечавшее этот год, — или замечание о погоде этого года, или какое-нибудь необыкновенное явление. Например: "князь Василий Костромской умре", или "талая зима", "погиблое (дождливое) лето"; иногда, если ничего особенного в этом году не случилось, было написано: "тишина бысть", т. е. не было войны, ни пожара, ни других бедствий, — или: "ничесоже не бысть". Иногда вместо таких кратких заметок были вставлены целые рассказы, особенно интересные потому, что были написаны современниками или даже очевидцами события. Так, мало-помалу, составлялись исторические хроники, — летописи, — сначала в виде заметок на пасхальных таблицах, позднее — в виде самостоятельных летописных сводов.
Объяснение:
Взято из интернета