Анализ стихотворения
Брюсов - Крым
план:
Автор и название стихотворения.
• Когда оно было написано, кому автор его посвятил.
• Жанр стихотворения.
• Тема, идея, основная мысль стихотворения.
• Образ лирического героя, авторское «Я» в стихотворении.
• Моё восприятие стихотворения.
Лестью солнца в лоск обласкан,
Берег вплел в меандр меандр, — Франт во фраке! скалы — лацкан; Ал в петлице олеандр;
Брижжи пен припали к шее; Мат магнолий— галстук их… Старых мод покрои свежее Новых вымыслов тугих!
Солнце льстит; флиртует море; Ветер — остр, ведет causeri Берег, в полдень, спит в изморе. Кипарисов тень — драпри.
Глянет вечер. Белой раной Вскроет месяц тьму воды;
В лавр и в мирт блеск ресторана Вдавит плавкие следы.
Эх! что тут вам, нереиды! Мотор бьет: место взято…
Мертв сон пушкинской Тавриды… И ревут, идут авто!
«Где Мария? Где Зарема? Кто нас песней обманул?» Берег-франт к дверям гарема Свой червонец протянул
Мабуть, у кожного з нас бувають у житті важкі моменти. З другом посварився, з батьками не можеш знайти спільну мову, у школі не все гаразд і, взагалі, життя іде шкереберть. Буває... У такі хвилини, щоб заспокоїтись, хтось слухає музику, хтось вже вкотре дивиться улюблений фільм чи хапається за книжку, щоб хоч якось відволіктись від тяжких думок. Можна, звичайно, і валер'янових крапель собі накапати... Я ж намагаюся побути на природі: іду в парк, їду на річку чи в ліс.
Немає нічого прекраснішого за прогулянку осіннім парком. Ідеш собі, шурхотиш опалим листям, тиша навкруги... Той шелест огортає душу, заспокоює. Зупиняюся. Наче все завмерло. Та ні. Ось вітер гойднув дерева, і вони, наче руки, простягли одне до одного гілки. І знову тиша... Ледь чутно ла мишка під листям, білочка стрибнула з гілки на гілку — горішок впустила. Аж дзвенить у вухах... І раптом різке вороняче "Кар-р-р" крає ту тишу. Аж здригнулася. "Де ти взялася?" — радісно провела її поглядом.
Якщо уважно по гати, можна побачити як жовтий листочок відривається від гілки і плавно, тихесенько, ледь погойдуючись, падає. Потім другий, третій... Вкривається земля листям, готується до зими.
Узимку — свої радощі. Якщо надворі мороз — ідеш собі, "похрумуєш" сніжком, весело він рипить під ногами. А дерева вкриті інеєм і стоять білі-білі, наче наречені, що зібралися під вінець. Довкола, як у казці. Куди й подівся той поганий настрій! Усі негаразди здаються такими незначними, надуманими. А якщо морозу немає, а снігу багато, можна згадати зовсім недалеке дитинство й зліпити снігову бабу. Задоволення неабияке!
Краткий анализ
Перед прочтением данного анализа рекомендуем ознакомиться со стихотворением Арион.
История создания – произведение написано в 1827 году, всего два года спустя после восстания декабристов. Поскольку так явно высказывать свои взгляды Пушкину было опасно, впервые его опубликовали без подписи в “Литературной газете”.
Тема стихотворения – борьба декабристов с самодержавием, за которую они заплатили высокую цену, каждый свою.
Композиция – в стихотворении четко прослеживается три структурные части. Первая описывает напряженную работу на корабле, вторая посвящена стихии, которая разбила челн, а третья рассказывает о событиях, которые произошли после этого.
Жанр – гражданская лирика.
Стихотворный размер – ямб.
Эпитеты – “мощные веслы”, “умный кормщик”, “беспечная вера”, “шумный вихорь”, “таинственный певец”, “прежние гимны”, “влажная риза”.
Метафоры – “иные парус напрягали”, “на берег выброшен грозою”.
Объяснение:
Все не переписывай, самое главное только)