Анализ сказки Салтыкова-Щедрина „Самоотверженный заяц" По плану:
1) Основная тема (о чем? )
2) Главная мыстль (зачем? )
3) Особенности сюжета. как в системе действующих лиц расскрывается основная мысль сказки?
а) образы-символы
б) своеобразие животных
в) близость к народным сказкам
4) Сатирические примеры, использованные автором
5) Соединение фольклорного, фантастического и реального

У великому світі Маленький принц зустрівся з найрізноманітнішими формами нісенітниці: з нісенітницею властолюбства й честолюбства, нісенітницею власності й бездушної науки. Він шукав людей, але виявилося, що й з людьми погано, і без людей недобре. Всі вчинки й справи людей з погляду простої людяності виглядають дивними й незбагненними. Люди не зауважують безглуздості й перекрученості свого життя, тому що дивляться тільки очами. Хлопчик же бачить серцем. Тому йому відкриваються й недоліки, недосконалість цього миру, і справжня краса й правда. Важливу й чудесну істину відкрив Маленькому принцові Лисиць. Між живими істотами можливо не тільки байдужість і відчуженість, які зустрічає герой у світі людей. Між ними можливі також прихильність, любов, або, як виражається Лис, прирученность ».И саме це відношення солідарності, прихильності відкриває дорогу до істини, до пізнання глибокої суті. Тому що тільки люблячи, співпереживаючи, співчуваючи, можна пізнавати мир. «Прощай, – сказав Лис. – От мій секрет, він дуже простий: зірко одне лише серце. Самого головного очами не побачиш». Таке відношення, такий погляд свідчить про шляхетність і істинність морального почуття автора. Серце дає можливість відрізнити фальшиве й штучне в людині від справжнього й природногоАле, на жаль, серце ніколи не відповістить на запитання: чому зла нісенітниця панує над людиною й у чому джерело її могутності? Але ж ми бачимо, що на всіх планетах, які відвідав Маленький принц, у тому числі й на Землі, саме безглузде переважає над силою, а вес осмислене й прекрасне здається слабким. І от той^-те-отут-те рятуйте! «ока», тобто досвід і розум, які пояснюють, який зміст укладений у тих відносинах, які серцю представляються дивного й позбавленими всякого змістуКазка закінчується сумно. Маленький принц тужить за загубленою гармонією й любов’ю – але шляхи назад, у дитинство, більше немає. Однак немає й шляхи вперед, тому що, маючи тільки одне моральне озброєння, важко перемогти й усунути нелюдськість і зло. Таким чином, омана й істина перебувають у дуже тісному взаимоотношении. І щоб у них розібратися, потрібно прикласти чимало зусиль. У своєму добутку А. де Сент-Екзюпері спробував представити всі відносини у світі людей такими, які вони є насправді. Він говорить про речі, що створюють і підтримують життя, а тому мають безпосереднє відношення до життя людини. Він також говорить про речі, створених людиною, а тому несучих на собі відбиток його духу, пофарбованих його емоціями й почуттямиЗображуючи у своїй казці все те, чого не побачити очами, автор затверджує думку про те, що в житті кожної людини, і дорослого й дитини, неодмінно повинна бути присутнім любов до навколишніх його речей, доброзичливе відношення до всьому навколо. Тільки при такій умові життя буде, як у дитинстві, грати всіма фарбами й дарувати краще з того, що вона взагалі може подарувати

То самое время, как войска Наполеона стояли на берегу Немана, ожидая только приказа, чтобы начать войну, «русский император… более месяца уже жил в Вильне, делая смотры и маневры. Ничто не было готово для войны, которой все ожидали и для приготовления к которой император приехал из Петербурга… Все стремления людей, окружавших государя, казалось, были направлены только на то, чтобы заставлять государя, приятно проводя время, забыть о предстоящей войне» . Когда пришло известие о переходе войск Наполеона через русскую границу, Александр I был на бале. Мы прочли первые две главы, видели Наполеона в походном сюртуке, сидевшего на берегу Немана, и людей, гибнущих в волнах, и всю громаду французской армии; мы уже поняли серьезность происходящего - начиная читать третью главу, мы с трудом заставляем себя вернуться в призрачный мир, окружающий русского царя; «веселый, блестящий праздник» ; графиня Элен Безухова со своей «тяжелой, так называемой русской красотой» , ее «блестящие обнаженные плечи, выступавшие из темного газового с золотом платья» . И царь, который, заметив Элен, удостоил ее танцем, и Борис Друбецкой, не спускающий глаз с царя… Трудно представить себе все это, зная, что пушки Наполеона уже глядят своими жерлами на город, где танцует Элен, и французская кавалерия скачет по русской земле, и движутся пехотинцы…
«Без объявления войны вступить в Россию. Я помирюсь только тогда, когда ни одного вооруженного неприятеля не останется на моей земле» , - сказал Александр Балашеву и настаивал, чтобы эти слова непременно были переданы Наполеону. Александр гордился этими словами, но умный Ба-лашев не передал их: «какое-то сложное чувство удержало его» . Ведь и сам Александр не написал этих слов в письме, отправленном с Балашевым, потому что еще надеялся помириться и предотвратить войну.
Толстой не называет русского царя «плешивым щеголем» , но и у него он «властитель слабый и лукавый» . Сказать красивую фразу он может, а войска к войне не готовы, окружающие царя люди заняты своей карьерой; армия состоит из трех частей, не имеющих, общего главнокомандующего, и царь колеблется, не знает, принять ли на себя это звание. Правда все это или Толстой намеренно сгустил краски, а на самом деле Александр не был так бес и легкомыслен? Известие о войне действительно застало царя на бале. Но ведь от Толстого зависело, сказать об этом читателю или показать Александра не в этот день, а, скажем, назавтра, когда он совещался с генералами. Это тоже была бы правда, но писатель выбрал ту правду, которая ему подтвердить свое понимание истории.
Мы далеко не во всем можем согласиться с философией истории, созданной Толстым. Но в его теории есть нечто очень привлекательное. Если история складывается из отдельных поступков отдельных людей, то каждый человек несет громадную ответственность за все, что происходит на земле, - каждый, а не только Наполеон или Александр I. Значит, и Пьер, и князь Андрей, и Наташа решали судьбу своей страны, значит, каждый из нас решает ее своей жизнью.выбирай от сюда