Анализ эпизода рассказа «Прощание с Матёрой» В. Г. Распутина

1. Определите границы анализируемого эпизода. Иногда это определение уже обусловлено структурой произведения (например, глава в прозаическом произведении, явление – в драматическом). Но чаще необходимо отграничивать эпизод, используя сведения о месте, времени действия и участии в нем персонажей произведения. Озаглавьте эпизод.

2. Охарактеризуйте событие, составляющее «основу» эпизода. Выясните, какое место оно занимает в композиционной схеме произведения (экспозиция, завязка, развитие действия, кульминация, развязка).

3. Назовите персонажей произведения, участвующих в эпизоде. Поясните, кто они такие, какое место занимают в системе образов (главные, заглавные, второстепенные, вне сюжетные). Найдите в рамках эпизода цитатный материал, относящийся к портретной и речевой характеристике героев, выражающий авторскую оценку действующих лиц и их поступков. Расскажите о вашем личном отношении к персонажам.

4. Сформулируйте проблему, поставленную автором в эпизоде. Для этого сначала определите тему фрагмента (о чем?), а затем конфликт (между героями, внутренний конфликт одного персонажа как развиваются отношения участников этого конфликта, какую цель они преследуют и что делают для их достижения. Обратите внимание, присутствует ли в эпизоде результат их поступков и в чем он состоит.

5.Рассмотрите композиционное построение эпизода: начало, развитие действия, финал. Определите, как окончание эпизода связано с последующим фрагментом текста. Выясните, нарастает ли напряжение между героями в эпизоде или эмоциональный фон остается ровным, неизменным.

6.Сформулируйте основную мысль эпизода. Определите авторскую позицию в отношении к изложенному событию и к проблеме эпизода. Для этого найдите оценочные слова, ее выражающие.

7.Проанализируйте языковые средства, используемые автором для изображения персонажей и выражения авторской позиции.

8.Определите роль вс художественных приемов: лирических отступлений, описаний природы, образного параллелизма и т.д.

9.Проанализируйте сюжетную, образную и идейную связь эпизода с другими сценами, определите его место в контексте произведения

Осінь того року, як завжди, була гнилою, сирою, дощовою. такий самий непогожий настрій був у джонсі, молодої художниці. вона захворіла на пневмонію і цілими днями лежала в ліжку, а перед її очима була глуха стіна. вигляд фарбованого залізного ліжка, цегляної стіни за вікном, що обридла до нестями, ще більше погіршив настрій хворої. вона не спроможна була змінити становище, що склалося: джонсі не могла покинути кімнату хоча б на деякий час. хвороба прикувала її до ліжка, від високої температури у неї паморочилось у голові, темніло в очах, їй здавалося, що вона помирає. доглядала її подруга сью. лікар скав сью: «у неї один шанс. і цей шанс полягає в тому, щоб вона хотіла жити…» сью всіляко намагалася підбадьорити подругу, виконуючи поради лікаря, алі все було марно. джонсі байдуже дивилася на плющ за вікном, який щодня скидав листя і рахувала ті, що залишилися. вона сказала подрузі, що коли впаде останній листок, вона помре. сью впала у відчай. звісно, тут річ була не в останньому листку плюща, а в навіюванні. сью повірила, що так воно і станеться, і вирішила в жодному разі не підкорятися цьому навіюванню, в яке примусила її повірити хвора джонсі. але як врятувати подругу? як не дати впасти цьому клятому останньому листку? сью вирішила звернутися по до старого художника бермана. у кімнаті у бермана «стояв мольберт із підрамником, на якому було натягнуто чисте полотно, що вже двадцять п’ять років чекало перших штрихів шедевра». сью попросила бермана намалювати лист плюща на стіні будинка, що був проти вікна кімнати, де лежала хвора джонсі. спочатку він відмовився, кажучи, що це все примхи, але згодом зрозумів, що все занадто серйозно. наступного дня йшов дощ зі снігом. було холодно і вітряно. проте час узятися за роботу. і берман зробив все вчасно. коли джонсі попросила сью підняти штору, та стомлено послухалась. перед їхніми очима «на цегляній стіні ще виднів листок плюща. один-єдиний. темно-зелений біля стебла, але з жовтизною тління й розкладу по зубчастих краях, він хоробро тримався на галузці за двадцять футів від землі. неймовірна річ! цілу ніч періщив дощ і шаленів рвучкий вітер…» це був шедевр бермана, який «у мистецтві був невдахою… весь час він збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним працювати…» зараз перед очима джонсі і сью був справжній шедевр. подібних робіт в його творчому житті ніколи не було. вся сила цього малюнка була в тому, що він врятував життя реальної людини. цей намальований листок дав джонсі надію на одужання. і вона одужала, а берман помер: він наче виконав те, що йому було треба, до чого прагнув усією душею. намалював шедевр і помер. «сьогодні в лікарні від запалення легенів помер містер берман», — сказала сью подрузі. «він хворів тільки два дні. позавчора вранці двірник знайшов старого в його кімнаті безпорадного від страждань. його черевики й одяг геть промокли й були холодні, як лід. ніхто не міг збагнути, куди він ходив такої жахливої ночі…» які ж треба мати високі моральні якості, щоб пожертвувати своїм життям за ради одужання по суті чужої людини! цей листок на цегляній стіні берман намалював тоді, коли вітер зірвав останній листок з плюща. листок бермана став листком надії, сподівань на життя. зрозуміло, що створюючи свій шедевр, старий художник не думав про власну смерть. і для нього цей листок тоді теж був листком надії подробнее - на -

калле блюмквист вышел победителем из опасной схватки с преступным миром. он выследил и разоблачил шайку грабителей, за которыми охотились, но не могли найти даже настоящие полицейские детективы из стокгольма, и которых никто во всём лильчепинге и не думал ни в чём подозревать.

что калле добиться такого успеха? во-первых,  наблюдательность. калле мечтал стать сыщиком, когда вырастет, и потому постоянно тренировал в себе наблюдательность наблюдательность жизненно необходима сыщику — это он хорошо знал из множества прочитанных им детективных книжек.

во-вторых, его  ум и умение логически мыслить. знание "азбуки сыскного дела" (как он любил приговаривать) тоже . калле не просто читал детективы для развлечения, он старался учиться у великих сыщиков.

в-третьих,  находчивость в трудных ситуациях. придумать, как выйти из запертой снаружи комнаты или как взять отпечатки пальцев у преступника так, чтобы не вызвать у него подозрений — для этого нужна находчивость.

в-четвёртых,  смелость. "частный сыщик карл блюмквист", вообще-то, не был отчаянно храбрым человеком, к тому же ему ведь всё-таки было всего тринадцать лет. но в решительные минуты он проявлял смелость и самообладание, достойные взрослого сыщика.

наконец, последнее и, может быть, самое главное. калле был не один, ему во всём его верные друзья, андерс и ева-лотта. одержать победу юным следопытам   дружба.