люба1357

30.05.2022 18:19 •  Литература

Аналіз байки є. гребінки сонце да вітер
із вітром сонечко розгуторило мову
про силу, бачите, хто з них модніший був.
звичайно за словцем по слову,
а далі вітер так на заклад навернув:
«чи бачиш, їде ген собі козак по полю?
як цупко він нап'яв на плечі кобеняк!
хто з плеч зірве його додолу,
хай буде той уже моцак».
«іносе, дми собі! » — так сонечко сказало;
і вітер шпарко полетів.
надворі дуже сумно стало,
по небу хмари скрізь погнало,
а вітер по землі, крий боже, заревів,
наліг на козака, з його одежу цупить.
зігнувся на коні козак,
до себе горне кобеняк
та, знай, нагайкою по ребрах шкапу лупить.

хуртовина назад бідаху пре,
за поли смикає, відлогу з плеч гирує,
аж шлях курить, трава в степу хвилює,
а все одежі не здере.
дув, дув, аж потом ввесь облився,
із моці вибився, сердешний набік ось розгулялося, і сонце з хмари блись,
мов божий мир ізнову народився.
козак перехрестився,
кобилку зараз зупинив,
бо страх горюшну заморив,
поплівся стежкою ходою потихеньку.
а сонце гріє все та гріє ,
угріло божий світ, почув
тепло козак
да й скинув кобеняк.