«Але тільки від вас я навчилася справді гарних манер — тож саме гарні манери роблять із жінки справжню леді, чи на так?». До кого звертає ці слова Еліза?

Пушкин в своей сказочной поэме Руслан и Людмила, показал своим читателям настолько успешное управление событиями в претворении в жизнь некоторый заколдованный и мифический мир, который вызвать острые чувства, как чуда, так и героизма. Это, в результате вызывает у читателей истинное наслаждение. 
Главный смысл поэмы заключен в победе добра: злые деспотические силы, мешающие счастью и любви, терпят поражение. Светлое начало жизни побеждает темное и мрачное. 
Главный герой поэмы, Руслан, великодушен, храбр, чувствителен, решим, верен любви своей, чести и добродетели, но вспыльчив и нетерпелив. Он напоминает Ахиллеса. Руслан похож на русского богатыря: добрый, верный в любви, смелый и отважный. Всюду, где это возможно, он борется со злом. Поэтому он мой любимый герой. 

Твір на тему чого навчає нас Біблія

Згідно з розповіддю Старого Заповіту після виходу з Єгипту ізраїльтяни під проводом Мойсея дісталися до Сінайської пустелі. Бог, зустрівшись із Мойсеєм на горі Сінай, дав йому низку настанов, серед яких були й десять знаменитих заповідей, що стали не тільки основою іудейської і християнської релігій, а й назавжди визначили вселюдські норми поведінки. Провідним мотивом перших чотирьох заповідей може вважатися наказ "Не сотвори собі кумира", який означав вимогу єдиної віри. Оскільки біблійські положення багатозначні, то вимога не створювати кумира може сприйматися як застереження від бездумного поклоніння скороминущим цінностям і ідеалам.

Заповідь "Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно!" може сприйматися як вимога етична — не спекулювати шанованими поняттями без потреби.