А. Толстой «Русский характер».
1. Что же такое русский характер? Как об этом говорит сам А. Толстой?
2. Кто из героев рассказа обладает таковым? Аргументируйте ответ.
Ю. Бондарев нас!»
1. Почему так называется рассказ?
2. Почему Мария Петровна, когда Сафонов расспрашивает ее о своих одноклассниках, переводит разговор на другие темы?
3. Какой смысл вкладывает автор во фразу, которую произносит учительница в конце разговора: «Очень плохо»?
К. Паустовский «Телеграмма».
1. Что можно сказать о хозяйке дома, Катерине Петровне?
2. Какова роль портрета Насти?
3. Как отнеслась Настя к письму матери? Кто дает оценку ее поступку? С кем сравнивается Настя? Почему, как вы думаете?
4. Какие уроки вы вынесли из рассказа? Над чем заставил он задуматься?П
А. Грин «Зеленая лампа»
1. Почему два богатых господина подошли к плохо одетому человеку?
2. Прав ли Стильтон, считая себя человеком «большого воображения и хитрой фантазии».
3. Почему Рейтер назвал своего старого друга «дураком»?
4. Какова развязка рассказа?
5. Почему прежде уверенный в себе, надменный Стильтон вдруг стал «ничем»?
6. Почему Джон Ив смог добиться многого?
7. Как поступил Джон Ив в конце рассказа со Стильтоном? Почему?
Объяснение:
Ще довго за нами лунали слова дядька, та ми не хотіли нічого чути. Нас переповнював розпач. Ми спішили додому. Треба було розказати батькам чим займається дядько.
Батько вислухав нас і скрушно помахав головою. Він знав, що дядько Шпичак не гребує браконьєрством, але вбивати тварин заповідника – то вже занадто. Це так просто не минеться. Лося почнуть шукати. Брехня рано чи пізно вилізе назовні, тоді, мабуть, штрафу не минути. Та особливо батька засмутило те, що пережили ми, його діти. Один смертельний постріл перекреслив життя і надзвичайний порятунок лося.
Коли увечері зайшов дядько, усі з осудом дивилися на нього. І ті вісім недоброзичливих очей рідних людей, мабуть, уперше зачепили дядька. Він дав нам тверде слово більше не вбивати тварин.
Основна проблематика комедії Мольєра "Міщанин-шляхтич"
Головна проблема, на якій побудовано сюжет "Мішанина-шляхтича", відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у Франції. Новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися рівними дворянам. Саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, зовнішньому стилю поведінки, одягу життя.
Саме про одного з таких буржуа — пана Журдена — розповів Мольєр у своїй комедії. Для міщанина Журдена вже саме дворянське ім'я є гарантією найвищих моральних цінностей, тому він беззастережно в усьому покладається на хитрого дворянина графа Доранта. Через їхні стосунки практично показані реальні суспільні відносини. Тому, сміючись над бідолашним Журденом, який будь-що хоче стати схожим на дворян та ще й дочку видати заміж неодмінно за шляхтича, ми разом з ним співчуваємо саме йому. Граф Дорант і маркіза Доримена представляють дворянство. До того ж на їх прикладі Мольєр показав, що й дворяни можуть бути неправдивими, вередливими, непорядними. Таким і є граф Дорант, який розтринькав свої статки й шукає багату наречену. Та й Доримена покохала його, переконавшись, що він багатий, бо дарує коштовні подарунки. Обоє вони також пошилися в дурні. Про справжні почуття тут і не йшлося. А от на кохання здатні інші герої — Люсіль і Клеонт, Ніколь і Ков'єль. Вони чисті серцем, тому й перемога на їхньому боці. Отже, проблема справжнього й несправжнього, проблема правди й неправди вирішується через смішні ситуації, у які потрапляють герої завдяки неправильному уявленню героїв одне про одного. Змальовуючи смішні події, що сталися з бідолашним Журденом, Мольєр піднімається до широкого узагальнення суспільних явищ, не забуваючи при тому про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.
Объяснение: