как вы думаете, с какой целью а. к. толстой обращается к былине «илья муромец и соловей-разбойник» и чем его «илья муромец» отличается от первоисточника?
Начальник уездного города (в России до середины XIX в.).
Стреле́ц — выборный (отборный, набирались из «гулящих» людей «не тяглых, и не пашенных, и не крепостных», «молодых и резвых и из самопалов стрелять гораздых») служилый человек «по прибору» в XVI — начале XVIII веков; всадник (стремянной стрелец) или пехотинец, вооружённый «огненным боем».
дума царская (выборное представительное учреждение в царской России, которому по положению принадлежали законодательные функции).
Басурман, басурманин (искаженное от «мусульманин») — обозначение человека иной (нехристианской) веры — неправославный, иноверец, иноземец, недоброжелатель, варвар.
Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі
(на матеріалі творів Г. Белля та В. Бикова)
Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців.
У Другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни гаємо у творах Г. Белля, В. Викова, Я. Івашкевича, В. Некрасова.
Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни.
городничий, стрельцы, дума царская, басурманин
Объяснение:
ГОРОДНИ́ЧИЙ
Мужской род
Начальник уездного города (в России до середины XIX в.).
Стреле́ц — выборный (отборный, набирались из «гулящих» людей «не тяглых, и не пашенных, и не крепостных», «молодых и резвых и из самопалов стрелять гораздых») служилый человек «по прибору» в XVI — начале XVIII веков; всадник (стремянной стрелец) или пехотинец, вооружённый «огненным боем».
дума царская (выборное представительное учреждение в царской России, которому по положению принадлежали законодательные функции).
Басурман, басурманин (искаженное от «мусульманин») — обозначение человека иной (нехристианской) веры — неправославный, иноверец, иноземец, недоброжелатель, варвар.
Трагедія Другої світової війни у зарубіжній літературі
(на матеріалі творів Г. Белля та В. Бикова)
Війна — це неприродний стан людини. Знецінюючи найбільшу коштовність на землі — людське життя, вона є трагедією як для переможних, так і для переможців.
У Другій світовій війні і уряду, і народи країн антигітлерівської коаліції мали ясну позитивну мету: вони боролися проти фашизму. Тому література про цю війну мала, в першу чергу, антифашистську спрямованість, патріотичний пафос. Проте не менш вагомими тут є протест проти самої сутності війни як насильства над людиною, проти війни, яка знищує в людині людське і перетворює її на потвору з психологією тварин. Саме такий підхід у зображенні війни гаємо у творах Г. Белля, В. Викова, Я. Івашкевича, В. Некрасова.
Війна у творах німецького письменника Геріха Белля — це війна переможених. Він зображує її останній період — період відступу і поразки, проте Белля цікавила не війна як така, а людина на війні. "У величезній кількості жертв, — говорить він, — губиться окрема людина...", саме ця окрема людина, її страждання стають центральним об'єктом зображення.
Герої Белля — солдати, єфрейтори, фельдфебелі, обер-лейтенанти — прості служаки, виконавці чужої волі, шо не знайшли в собі сили протистояти фашизму, а тому самі певною мірою страждають від своєї причетності до його злочинів. Ні, Белль не виправдовує їх — він співчуває їм як людям.
Маленьке оповідання Белля "Подорожній, коли ти прийдеш у Спа..." пронизане величезним антивоєнним пафосом, до того ж йдеться не тільки про заперечення фашизму, а й будь-якої війни.