6) Восстановите хронологию событий рассказа В.П.Астафьева “Васюткино озеро”.
а) “Неожиданно лес расступился, открыв перед Васюткой отлогий берег Енисея”.
6) “Отмахиваясь от них, мальчик внимательно следил за ныряющими на озеро утками. Они были
совсем не пуганы и плавали возле самого берега”.
в) “Васютка круто повернул назад. Шел он быстро, внимательно присматриваясь к каждому дереву,
но знакомых зарубок не было”.
г) “— Бедау нас, ой беда!.. Васютка, внук-то мой, потерялся. Пятый день ищем. Ох-хо-хо,...”
д) “Ниже и ниже но Енисею спускалась бригада. Но уловы по-прежнему были малы”.
(5 класс)
1) вислів "ахіллесова п'ята" означає вразливе місце в людини.
одним із головних героїв троянської війни був юний ахіллес. він уславився своїми подвигами, хоробрістю, непереможністю. коли він був зовсім маленьким, його мати, богиня фетіда, скупала його у водах священної річки стікс. відтоді ахіллес не боявся ні стріли, ні меча. тіло його стало невразливим — крім п'ятки, за яку тримала ахіллеса мати. загинув герой від стріли, що влучила йому в п'яту.
2) вислів "троянський кінь" означає підступну хитрість, облудливі дії.
за порадою одіссея ахейці зробили великого дерев'яного коня. всередині коня заховалися добре озброєні воїни, а інші нібито повернулися додому. на березі лишився дерев'яний кінь. троянці, побачивши, що греки зняли облогу, завезли коня у трою і почали святкувати перемогу. уночі, коли всі поснули, греки вийшли з коня, відчинили ворота, впустили своїх товаришів і стали вбивати троянців. так було переможено трою.
3) вислів "яблуко розбрату" означає причину суперечки, сварки.
один із поширених давньогрецьких міфів про еріду пов'язаний з яблуком розбрату, яке богиня кинула під час весілля пелея і фетіди. напис "найпрекраснішій" викликав суперечку між афродітою, афіною та герою, які вважали, що яблуко повинно було б належати одній з них. троянський царевич парис віддав яблуко афродіті, що призвело до троянської війни.
Объяснение:
Для былин характерно сочетание реальных образов, имеющих четкий исторический смысл и обусловленных действительностью (образ Киева, стольного князя Владимира), с фантастическими образами (Змей Горыныч, Соловей-разбойник). Но ведущими в былинах являются образы, порожденные исторической действительностью.
Нередко былина начинается с запева. Он не связан с содержанием былины, а представляет самостоятельную картину, предшествующую основному эпическому рассказу. Исход – это концовка былины, краткое заключение, подводящее итог, или прибаутка («то старина, то и деяние», «на том старина и покончилась»).