4. Художественные средства, с которых созданы эти образы: Какую лексику использует автор: - бытовую, повседневную - литературную, книжную - публицистическую – архаизмы, устаревшие слова. СТИХ: А.А. БЛОК, "О, ВЕСНА БЕЗ КОНЦА И БЕЗ КРАЮ..."
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
Стихотворение “Воробей” оптимистично и полно светлой веры в будущее. Стихотворение глубоко лирично, эмоционально, кратко по форме. Здесь слабо выражен сюжет, эмоциональное переживание подменяет эпическое повествование, звучит тема вечно возрождающейся жизни, молодости, торжествующей любви. Автор восхищается самоотверженным порывом героической маленькой птицы, защищающей своего птенца. Эта сила любви, перед которой все превратности судьбы бессильны, заставляет “огромное чудовище”, собаку, отступить.
Аналіз твору)«Дума про Марусю Богуславку» — твір, що належить до тематичної групи дум про турецьку неволю (XIV-XV ст., рання козацька доба).
Літературний рід: ліро-епос.
Жанр: дума.
Головне: дума розповідає про дівчину Марусю, яка потрапила в полон до загарбників, стала дружиною турецького пана, але, залишаючись вірною батьківщині, до багатьом козакам утекти з неволі.
Ідея: уславлення волелюбності козаків і сміливості Марусі; засудження жорстокого поводження з полоненими, висловлення співчуття їм.
Головні герої: Маруся, турецький пан (її чоловік), полонені козаки.
Значення в літературі: твір є яскравим прикладом народної думи. Образ головної героїні можна вважати символом героя-захисника рідної землі, а також символом людей, які залишили Україну, але мають з нею сильний духовний зв’язок.
Особливості: дума не має строф, складається з трьох частин: заспів («заплачка»), основна розповідь і закінчення («славословіє»).
Чому я маю прочитати цей твір: для допоповнення знань про життя українських бранців у турецькому полоні.
Додатково: дума не має конкретної історичної основи, але відомо чимало випадків, коли українки ставали дружинами турецьких вельмож, наприклад, дружина султана Сулеймана І, Роксолана.
Здесь слабо выражен сюжет, эмоциональное переживание подменяет эпическое повествование, звучит тема вечно возрождающейся жизни, молодости, торжествующей любви. Автор восхищается самоотверженным порывом героической маленькой птицы, защищающей своего птенца. Эта сила любви, перед которой все превратности судьбы бессильны, заставляет “огромное чудовище”, собаку, отступить.