3. используя материал урока, заполни пропуски словами.
в художественном
произведении всегда присутствует . но нередко художественное
произведение имеет основу. в повести гоголя есть
персонажи , а есть . героями вакула встречается в петербурге. а
герои, живущие в диканьке, -
ответ: Образ Снежной королевы: «она была вся из ослепительно белого льда и всё ещё живая. Глаза её сверкали, как звёзды, но в них не было ни теплоты, ни кротости.»
Образу Снежной королевы Андерсен противопоставляет образ Герды
Она является воплощением доброты и самоотверженности. Когда олень стрелой пустился назад, «Бедная девочка осталась одна-одинёшенька, на трескучем морозе, без башмаков, без рукавиц. Она побежала что есть мочи; навстречу ей нёсся целый полк снежных хлопьев, но они не падали с неба – небо было совсем ясное, и на нём пылало северное сияние, - нет, они бежали по земле прямо на Герду и, по мере приближения становились всё крупнее и крупнее.»
Увидев Кая в чертогах снежной королевы, « Герда заплакала; горячие слёзы упали ему на грудь, проникли в сердце, растопили его ледяную кору и расплавили осколок. Кай взглянул на Герду, а она запела»
Объяснение:
Первое не знаю
Нещодавно ми читали оповідання В.Виннеченка "Федько-халамидник". Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.
Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.
Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.
Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав. Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене. Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.