2 Прислушайтесь к интонациям актрисы, к тому, как
она сдержанно, но в то же время трепетно передает
чувства поэта. При подготовке выразительного чтения
постарайтесь вслед за актрисой передать торжественную сдержанность и тонкую лиричность поэзии Аины
Андреевны Ахматовой ОЧЕНЬ НАД
Ліричний герой Джорджа Байрона
Джордж Гордон Байрон був романтиком як у творчості, так і в своєму житті. Байрон був красивим, але кульгавим від народження. Його рід був дуже давнім, мав родинні зв'язки ще з англійськими і шотландськими королями, але маєток і титул Байрони отримали лише в XVІ столітті, а в XVІІ столітті англійська буржуазна революція призвела рід до занепаду. Все це сформувало особистість поета і теми його творчості.
Байрону дорікали, що його вірші схожі на багато інших, коли з'явилася його перша збірка поезій. Але сміливий, гордий і щирий Байрон дав гідну відповідь критикам. Такими ж рисами характеру наділений і його герой у поемі "Паломництво Чайльд Гарольда".
Поема має вигляд щоденника, який пишуть дві особи: сам автор і його герой. Герой поеми після перших рядків автобіографічного характеру стає лише ім'ям, його витісняє автор, дистанція між ними майже зникає.
Прагнення пізнати людей, незадоволеність дійсністю, намагання випробувати свої духовні можливості і сили — такі цілі паломництва Чайльд Гарольда, які були близькими і самому Байрону.
Розчарування і смуток Гарольда не залежать від його скривдженого самолюбства, сімейних конфліктів, нещасного кохання та інших особистих мотивів, які відіграють значну роль у його попередників у літературі. Герой Байрона не розпочинає боротьбу із суспільством, але його бездіяльність і споглядання — це не позиція пасивності. Головна риса Чайльд Гарольда як художнього образу — його незавершеність, герой покликаний відобразити момент пробудження самосвідомості людини нового часу, яка починає відчувати на собі й у світі, що її оточує, наслідки історичних змін і усвідомлювати трагічні протиріччя, які були характерною рисою сучасності.
Семейная пара прожила вместе много лет. У них есть дочка Анара. Но в жизни Исабекова и Самиры наступает кризис взаимоотношений и пара решает расстаться на некоторое время.
В один из дней после расставания, герой решает написать письмо своей супруге, что выразить свои мысли в отношении Сабиры и Анары. Смутившись от собственной чуткости и душевности, Исабеков так и не заканчивает письмо.
Наступает день встречи с дочерью. Главный герой гуляет с ней по осеннему саду. В этом саду девочка находит одинокое красное яблоко. Увидев это яблоко, Исабеков начинает ностальгировать по старым временам, вспомнив историю из своей молодости. Это воспоминание было связано с первой любовью.
Будучи студентом Исабекову приходилось ездить на сбор урожая с колхозных полей. Проходя через сад, герой находить одинокое красное яблоко и решает подарить его девушке, которая ему нравится. Исабеков встречался с девушкой в библиотеке и там он решает отдать яблоко ей. Но девушка не приходила, а молодой человек все это время хранил его. Когда Исабеков дождался девушку и вручил ей яблоко, она не поняла порыва и отвергла подарок.
Исабеков вспомнил то чувство разочарования и понял, что в его жизни есть только одна женщина, которая хотела видеть подобные подарки каждый день от него. Эта находка ему найти ответы на вопросы, которые его волновали.
Герой отправляет телеграмму жене: «Сабира, мы едем к тебе», а дочка дописала: «Встречай нас, мама. Мы везем тебе красное яблоко».
Только время дает осознание, кто действительно нужен и по-настоящему дорог.
Объяснение:
Я думаю в этом тексте есть цитаты из рассказа
,,Красное яблоко")