2. Подготовьте рассказ о Василисе Премудрой. При этом исполь- зуйте высказывание, которое М. Горький, говоря о фольклоре,
приводит как характеристику героини русских народных сказок:
«Величественная простота, презрение к позе, мягкая гор-
дость собою, недюжинный ум и глубокое, полное неиссякаемой
любви сердце, спокойная готовность жертвовать собою ради
торжества своей мечты
вот духовные данные Василисы Пре-
мудрой, великолепно и любовно очерченные старыми мастерами
образа и слова...»
Постройте свой рассказ так, чтобы слова М. Горького стали
заключением, выводом сказанного вами.​

...Поріднитися спорідненням по душі, и не по крові, може одна тільки людина.

М. В. Гоголь. Тарас Бульба

Тема повісті М. В. Гоголя "Тарас Бульба" — не просто зображення життя українського козацтва за давніх часів, не просто екскурс в історію боротьби кращих синів Вітчизни за її незалежність — письменник показав нам душу народу, формування його національної самосвідомості. Тому й проводить нас автор на Запорозьку Січ — у серце українського козацтва. Тому й милується разом з нами, читачами, її вільними, сміливими лицарями, захоплюється непохитними й справедливими, хоч і суворими законами Січі. "От те гніздо, звідки вилітають всі ті горді й міцні, як леви. От звідки розливається воля й козацтво на всю Україну", — з гордістю пише М. В. Гоголь.

Автор показує нам саме молодих козаків, синів славного полковника Тараса Бульби, щоб у їхній особі ми побачили молоду Україну, її силу й прагнення.

Запорозька Січ була для них дороговказною зіркою. Навіть Остап, що знемагав від нудьги в бурсі й чотири рази закопував свій буквар у землю, став добре вчитися, щойно батько пригрозив віддати неука служкою в монастир і сказав, що не бачити йому Запоріжжя, як власних вух. Остап став одним із кращих учнів.

Андрій жив не стільки мріями про майбутнє, скільки сьогоденням, гуляв, закохувався. Сьогодні він був бурсаком, а завтра ще не настало.

Характери братів вимальовуються ще під час їхнього навчання в бурсі. Відкритий і прямодушний, Остап переносить покарання за бурсацькі витівки, але не видає товаришів. Андрій вміє виходити сухим з води, ніколи не підставляючи спину під різки, хоча часто керує яким-небудь набігом бурсаків на ринок. Він здається більш розвиненим, більш чуйним, романтичним, ніж старший брат, що не звертає уваги ні на гарних дівчин, ні на цвітіння садів — ні на що на світі, всі думки його про дружні гулянки й військові доблесті козаків. Андрій здається спочатку кращим, ніж Остап, більш щиросердним і людяним, здатним на тонші, ніжніші почуття й переживання.

Среди поэтических произведений, созданных в годы Вели­кой Отечественной войны, особое место занимает поэма Алек­сандра Трифоновича Твардовского «Василий Теркин». Особое потому, что в военные годы ведущее место принадлежало ли­рике, что объяснялось необходимостью дать непосредствен­ный отклик на быстро меняющиеся события. Но Твардовский, находясь в тех же условиях, сумел создать эпическое произве­дение в стихотворной форме, в котором показал и восславил лучшие черты русского национального характера. Поэма «Василий Теркин» имеет авторский подзаголовок: «Книга про бойца». Ее героем является рядовой солдат. Пред­ставляя своего героя, Твардовский пишет: Теркин — кто же он такой? Скажем откровенно: Просто парень сам собой Он обыкновенный. Впрочем, парень хоть куда. Парень в этом роде В каждой роте есть всегда, Да и в каждом взводе. Тем самым автор подчеркивает типичность своего героя, в его образе обобщены лучшие черты русского народа. Солдатская жизнь была знакома Твардовскому не пона­слышке. Он сам был с осени 1939 года в действующей армии и начинал свой боевой путь в звании рядового. Будучи к тому времени уже довольно широко известным поэтом, он активно печатался в армейских газетах. Именно работая в них, в пери­од финской кампании 1939 — 1940 годов, он и создал впервые образ Василия Теркина. Поначалу это был персонаж в основ­ном юмористического плана, но уже тогда его популярность среди солдат была столь велика, что многие считали Теркина реально существующим человеком. Стихотворный зачин к юмористической серии фельетонов и рисунков о Васе Терки­не послужил поэту отправной точкой для «настоящего», как он сам называл, «Василия Теркина». Но «настоящий» Теркин был уже не фельетонным персона­жем, а живым, полнокровным реалистическим образом. Он со­хранил как определяющую черту своей натуры оптимистичес­кий, неунывающий характер, склонный к юмору, но приобрел и многие другие качества, присущие русскому солдату: жизне­стойкость, храбрость, чувство товарищества, особенно необхо­димое на фронте, смекалку и самообладание, а главное — непо­казной патриотизм,