Головний герой «Різдвяна пісня в прозі» — власник торгового союзу «Скрудж і Марлей» Скрудж. Це була дуже скупа і жорстока людина. «Через холод у душі і вся постать його немов заморозилась: ніс загострився, щоки зморщилися, хода стала скутою, очі почервоніли, тонкі губи посиніли, а голос хитрий та прикрий скрипів». Люди боялися і не любили його. Скрудж не поважав свята, вважав це нісенітницею, не вмів радіти. Увечері перед Різдвом він образив племінника, вилаяв свого працівника. А вночі до нього з’явився привид товариша і компаньйона Марлей, про який він давно забув. Привид Марлей розповів, як він тепер кається і страждає від того, що не робив добрих справ за життя. І пообіцяв, що Скрудж вночі зустрінеться з Духом Минулого, Духом Настоящого і Духом Майбутнього Різдва. Подорож Скруджа у своє дитинство, в теперішнє та майбутнє до йому багато чого зрозуміти. Це так вплинуло на нього, що він зробився зовсім іншою людиною — давав щедрі пожертви бідним, допоміг сім’ї клерка Боба, привітно ставився до племінника — сина улюбленої сестри Фен. Дух Минулого Різдва схожий на дитину і має в собі джерело незгасимого, яскравого світла — можливо, це те найкраще, що є в людях у дитинстві і що вони з часом старанно прагнуть приховати. Дух Нинішнього Різдва — життєрадісний, сильний, веселий. З усіх трьох Духів він — найенергійніший і найприємніший. Можливо, тому, що це Різдво — його, і Скрудж може змінитися на краще саме нині. Дух Майбутнього Різдва — найпохмуріша постать, невизначена, мовчазна. Він має такий вигляд, очевидно, через те, що нічого приємного показати Скруджу не зможе. Смерть, зрада, радість людей через його загибель — все це вражає і разом з тим зцілює душу героя.☺
Капризная царица, разозлившись на солдата за его улыбку, приказывает всыпать ему 20 палок и так бить целый год. Придворный дурак, сжалившись над солдатом, рассказывает, что есть у них Иван Кривой, сапожник, которого уже 10 лет бьют палками и не могут никак забить. Солдат, надеясь выпытать секрет отправляется к сапожнику. Но вот неудача, оказывается нет никакого секрета. Сапожник советует просто терпеть. И тут приходит оттуда, откуда не ждали. Жена сапожника удивительно похожа на царицу. В голове у смышленого солдата рождается блестящий план: ночью поменять местами двух женщин. Утром царица просыпается в постели сапожника и получает трепку за то, что не принесла ему воды. А в это время жена сапожника никак не может поверить, что она превратилась в царицу. А находчивый солдат пользуется сложившейся ситуацией и получает отставку.
Придворный дурак, сжалившись над солдатом, рассказывает, что есть у них Иван Кривой, сапожник, которого уже 10 лет бьют палками и не могут никак забить. Солдат, надеясь выпытать секрет отправляется к сапожнику. Но вот неудача, оказывается нет никакого секрета. Сапожник советует просто терпеть. И тут приходит оттуда, откуда не ждали. Жена сапожника удивительно похожа на царицу. В голове у смышленого солдата рождается блестящий план: ночью поменять местами двух женщин.
Утром царица просыпается в постели сапожника и получает трепку за то, что не принесла ему воды. А в это время жена сапожника никак не может поверить, что она превратилась в царицу. А находчивый солдат пользуется сложившейся ситуацией и получает отставку.