В сатирической комедии Александра Сергеевича Грибоедова “Горе от ума” показаны разнообразные образы людей, с разными судьбами и разным мировоззрением.
Алексей Степанович Молчалин – мелкий дворянин, который стремится сделать карьеру. Живет по завету своего отца, который учил его угождать “всем людям без изъятия”. Молчалин мечтает стать богатым, знатным, уважаемым и беззаботным человеком.
Он уверен, что все хотят стремиться к легкой, веселой жизни без хлопот и забот. Он даже предлагает Чацкому: “Ну, право, что бы вам в Москве у нас служить? И награжденья брать, и весело пожить?” Но, Чацкий не понимает, как можно жить только своими интересами, не заботясь о будущем страны.
Молчалин идет к своей цели ни перед чем не останавливаясь, пытается всем угодить. Он притворяется влюбленным в Софью, так как она дочь знатного человека, и через нее можно попасть в высшее общество. Такие люди как Молчалин не умеют любить, поэтому он говорит, что любит Софью по должности, а Лизу от скуки.
Знает, что Фамусов никогда не одобрит этот брак, и поэтому очень боится, что о их тайных свиданиях узнают.
Молчалин гордится знакомствами с влиятельными людьми. Умеет в обществе преподнести себя так, чтобы его заметили. Со всеми находит общий язык, так как старается всем угодить.
Он очень покорный и молчаливый, а это очень хорошее качество для бедного человека в фамусовском обществе. Когда Хлестова рассердилась, Молчалин похвалил ее собачку и предложил сыграть партию в карты. Чацкий по этому поводу отметил о его подхалимстве: “Там моську вовремя погладит, тут впору карточку вотрет”.
Только в конце произведения Молчалин всем показывает свою настоящую сущность, открываясь служанке Лизе. Три года он добивался своего прочного положения в доме Фамусова, а своими откровениями все разрушил.
В комедии хитрый и изворотливый Молчалин показан как отрицательный герой. Он не умеет самостоятельно принимать решения, привык зависеть от других. Его жизненные убеждения делают его главным противником Чацкого, ведь Чацкий пытается изменить общество, внести в их жизнь смысл.
Молчалин расчетливо набирает силу, он не остановится на достигнутом. Запросы таких молчалиных малы, все мысли направлены на достижение власти и богатства. Им не доступны идеалы таких людей, как Чацкий, но им это и не надо. Медленно молчалины будут идти своей дорогой, делая людям пакости и блаженствуя на свете.
Молчалины портят жизнь окружающим их людям, так как они ничтожны со своими ценностями.
Проблеми добра і зла у романі панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " твір відомого українського письменника панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " багатопроблемний. і однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла. виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. народне прислів'я стверджує: зробив добро — не кайся, зробив зло — зла й сподівайся. саме зла, а не добра більше зазнав у своєму житті головний герой твору чіпка варениченко. і "віддячив" громаді тим самим — злом і навіть іще більшим. із довірою, відкритим, щирим серцем входив чіпка у людський світ і одразу ж наштовхнувся на образу й глузування. "байстрюк", — вигукують услід чіпці та сміються з нього і малі, і дорослі. але чим же завинив чіпка перед громадою? тим, що батько його був двожоном, людиною з темним минулим? але ж ми не можемо обирати собі батьків, як не можемо і не повинні відповідати за їхні провини. та цього не хоче визнати сільська громада. тут найперше визнають честь, тому спочатку й питають людину, чи чесного вона роду? саме цим і не міг похвалитися чіпка. із несправедливістю і злом він зустрівся дуже рано: на вулиці діти не приймають його до гурту, обзивають і ображають. у добру, вразливу душу хлопчика закрадається озлоблення. хлопець був приречений на самотність. а самотність — страшна річ. людей, які прихильно ставилися до нього було обмаль: баба оришка, дід улас, грицько. навіть рідна мати, вічно заклопотана, уся в роботі, не могла приділити належної уваги синові, і, стомлена, часто гримала на нього. під впливом людей, , тяжкого життя чіпка починає переконуватись, що скрізь панує неправда і насильство однієї людини над іншою. все це і викликало у нього прагнення боротьби. "і росло лихо в його серці і виросло до гарячої відплати, котра не знала ні впину, ні заборони". почуття ненависті загострюється тоді, коли бородай вигнав чіпку зі свого двору. зіткнувся чіпка з жорстокою соціальною несправедливістю і тоді, коли в нього обманом відібрали землю. не зміг він домогтися правди в суді. "скрізь скрізь, — шепотів він. — куди не глянь, де не кинь — усюди кривда. сказано — великий світ, та нема де дітися. коли б можна, увесь би цей світ виполов, а виростив тоді б, може, і правда настала".
Молчалины блаженствуют на свете
В сатирической комедии Александра Сергеевича Грибоедова “Горе от ума” показаны разнообразные образы людей, с разными судьбами и разным мировоззрением.
Алексей Степанович Молчалин – мелкий дворянин, который стремится сделать карьеру. Живет по завету своего отца, который учил его угождать “всем людям без изъятия”. Молчалин мечтает стать богатым, знатным, уважаемым и беззаботным человеком.
Он уверен, что все хотят стремиться к легкой, веселой жизни без хлопот и забот. Он даже предлагает Чацкому: “Ну, право, что бы вам в Москве у нас служить? И награжденья брать, и весело пожить?” Но, Чацкий не понимает, как можно жить только своими интересами, не заботясь о будущем страны.
Молчалин идет к своей цели ни перед чем не останавливаясь, пытается всем угодить. Он притворяется влюбленным в Софью, так как она дочь знатного человека, и через нее можно попасть в высшее общество. Такие люди как Молчалин не умеют любить, поэтому он говорит, что любит Софью по должности, а Лизу от скуки.
Знает, что Фамусов никогда не одобрит этот брак, и поэтому очень боится, что о их тайных свиданиях узнают.
Молчалин гордится знакомствами с влиятельными людьми. Умеет в обществе преподнести себя так, чтобы его заметили. Со всеми находит общий язык, так как старается всем угодить.
Он очень покорный и молчаливый, а это очень хорошее качество для бедного человека в фамусовском обществе. Когда Хлестова рассердилась, Молчалин похвалил ее собачку и предложил сыграть партию в карты. Чацкий по этому поводу отметил о его подхалимстве: “Там моську вовремя погладит, тут впору карточку вотрет”.
Только в конце произведения Молчалин всем показывает свою настоящую сущность, открываясь служанке Лизе. Три года он добивался своего прочного положения в доме Фамусова, а своими откровениями все разрушил.
В комедии хитрый и изворотливый Молчалин показан как отрицательный герой. Он не умеет самостоятельно принимать решения, привык зависеть от других. Его жизненные убеждения делают его главным противником Чацкого, ведь Чацкий пытается изменить общество, внести в их жизнь смысл.
Молчалин расчетливо набирает силу, он не остановится на достигнутом. Запросы таких молчалиных малы, все мысли направлены на достижение власти и богатства. Им не доступны идеалы таких людей, как Чацкий, но им это и не надо. Медленно молчалины будут идти своей дорогой, делая людям пакости и блаженствуя на свете.
Молчалины портят жизнь окружающим их людям, так как они ничтожны со своими ценностями.
Объяснение:
твір відомого українського письменника панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " багатопроблемний. і однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла. виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. народне прислів'я стверджує: зробив добро — не кайся, зробив зло — зла й сподівайся.
саме зла, а не добра більше зазнав у своєму житті головний герой твору чіпка варениченко. і "віддячив" громаді тим самим — злом і навіть іще більшим. із довірою, відкритим, щирим серцем входив чіпка у людський світ і одразу ж наштовхнувся на образу й глузування. "байстрюк", — вигукують услід чіпці та сміються з нього і малі, і дорослі. але чим же завинив чіпка перед громадою? тим, що батько його був двожоном, людиною з темним минулим? але ж ми не можемо обирати собі батьків, як не можемо і не повинні відповідати за їхні провини. та цього не хоче визнати сільська громада. тут найперше визнають честь, тому спочатку й питають людину, чи чесного вона роду? саме цим і не міг похвалитися чіпка. із несправедливістю і злом він зустрівся дуже рано: на вулиці діти не приймають його до гурту, обзивають і ображають. у добру, вразливу душу хлопчика закрадається озлоблення. хлопець був приречений на самотність. а самотність — страшна річ. людей, які прихильно ставилися до нього було обмаль: баба оришка, дід улас, грицько. навіть рідна мати, вічно заклопотана, уся в роботі, не могла приділити належної уваги синові, і, стомлена, часто гримала на нього. під впливом людей, , тяжкого життя чіпка починає переконуватись, що скрізь панує неправда і насильство однієї людини над іншою. все це і викликало у нього прагнення боротьби. "і росло лихо в його серці і виросло до гарячої відплати, котра не знала ні впину, ні заборони". почуття ненависті загострюється тоді, коли бородай вигнав чіпку зі свого двору. зіткнувся чіпка з жорстокою соціальною несправедливістю і тоді, коли в нього обманом відібрали землю. не зміг він домогтися правди в суді. "скрізь скрізь, — шепотів він. — куди не глянь, де не кинь — усюди кривда. сказано — великий світ, та нема де дітися. коли б можна, увесь би цей світ виполов, а виростив тоді б, може, і правда настала".