Главный герой повести — Акакий Акакиевич Башмачкин. «Маленький человек», мелкий чиновник (титулярный советник), занимающийся переписыванием бумажек. Башмачкин честно служил, добросовестно выполнял свои обязанности, иногда брал работу на дом. Забитый, скромный, не умеющий постоять за себя: коллеги не оказывали ему никакого уважения и попросту издевались над ним, а он не отвечал на грубости и всего лишь тихо говорил: «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» Акакий Акикиевич никуда, кроме как на работу не выходил, с женщинами не общался, жил в своем мире. Автор показывает нам все страдания своего «маленького человека», доказывает, что он достоин сочувствия и сожаления окружающих. Вообще, для автора, тема «маленького человека» - большая проблема общественной жизни. Повесть «Шинель» - это протест против тех порядков общества, которые порабощают человека материально, морально и духовно: так, как живет Башмачкин, жить нельзя, вот он и бунтует (хотя бы после своей смерти).
- А хто? Більше ніхто до кімнати не входив з вчорашнього вечора!
- Ти його загубив, ти й шукай!
Два брати, Сашко та Мишко, сперечалися вже п'ять хвилин. Сашко шукав і не міг знайти свого улюбленого капелюха. Час спливав, а річ все не знаходилася. Сашко був роздратований. Мишко був спокійніший і взагалі розумніший за брата.
- Так, Сашко, заспокойся. Я твого капелюха дійсно не брав. Це означає, що він десь тут. Щоб його знайти, треба поміркувати...
- Шукати треба, а не міркувати!
- Ні. Ти вже шукав. Тепер поміркуємо. Коли ти останнього разу його бачив?
- Коли вчора зі змагань повертався. Я тоді перше місце взяв. Пам'ятаєш?
- Авжеж. Ти забіжав у кімнату, закричав, що ти - чемпіон, і... що?
- Що?
- Ти зірвав з голови свого капелюха і підкинув його вгору. А потім став стрибати як мавпа... Пригадуй. Підкинув вгору, але не зловив. І на підлозі його нема...
Брати одночасно подивилися вгору. Там, зачепившись за ріжок люстри, висів капелюх.
Башмачкин честно служил, добросовестно выполнял свои обязанности, иногда брал работу на дом. Забитый, скромный, не умеющий постоять за себя: коллеги не оказывали ему никакого уважения и попросту издевались над ним, а он не отвечал на грубости и всего лишь тихо говорил: «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» Акакий Акикиевич никуда, кроме как на работу не выходил, с женщинами не общался, жил в своем мире.
Автор показывает нам все страдания своего «маленького человека», доказывает, что он достоин сочувствия и сожаления окружающих. Вообще, для автора, тема «маленького человека» - большая проблема общественной жизни.
Повесть «Шинель» - это протест против тех порядков общества, которые порабощают человека материально, морально и духовно: так, как живет Башмачкин, жить нельзя, вот он и бунтует (хотя бы после своей смерти).
Объяснение:
Справа про капелюх, що зник
- Та не брав я твого капелюха!...
- А хто? Більше ніхто до кімнати не входив з вчорашнього вечора!
- Ти його загубив, ти й шукай!
Два брати, Сашко та Мишко, сперечалися вже п'ять хвилин. Сашко шукав і не міг знайти свого улюбленого капелюха. Час спливав, а річ все не знаходилася. Сашко був роздратований. Мишко був спокійніший і взагалі розумніший за брата.
- Так, Сашко, заспокойся. Я твого капелюха дійсно не брав. Це означає, що він десь тут. Щоб його знайти, треба поміркувати...
- Шукати треба, а не міркувати!
- Ні. Ти вже шукав. Тепер поміркуємо. Коли ти останнього разу його бачив?
- Коли вчора зі змагань повертався. Я тоді перше місце взяв. Пам'ятаєш?
- Авжеж. Ти забіжав у кімнату, закричав, що ти - чемпіон, і... що?
- Що?
- Ти зірвав з голови свого капелюха і підкинув його вгору. А потім став стрибати як мавпа... Пригадуй. Підкинув вгору, але не зловив. І на підлозі його нема...
Брати одночасно подивилися вгору. Там, зачепившись за ріжок люстри, висів капелюх.