15
1. "і чого я такий дурний?
справді, якийсь виродок, а не дитина!
най би собі бабці силу дістали!
мені що — шкода?
а я би собі щось інакше придумав! "
хто це сказав?
а: пинтя
б: люципер
в: бебекало
г: янко причмелений
2. хто з пинтиних побратимів мав шляхетне походження, був із панів?
а: качулка
б: шпінька
в: муха
г: графинчик
3. кого пинтя таки не встиг урятувати?
а: янка причмеленого
б: себе
в: зубаню
г: цигана мішка
д: шпіньку
4. хто відчинив плиту, що вела до потаємного ходу з порохової вежі
й урятував із пастки пинтю й усю компанію?
а: сливовиця
б: графинчик
в: качулка
г: люципер
5. що ж таке "опришки"?
а: гуцульські жіночі прикраси
б: сухі хлібці
в: сокирки на довгих держаках
г: карпатські розбійники
6. яку забаганку мав пан нагаєвський?
а: щоб після обіду його колисали
б: щоб його раз на тиждень загортали в перський килим
в: щоб щовечора йому хтось програвав у карти
г: щоб усі подорожні проїжджали за гроші крізь його браму
7. пам'ятаєш теорію шпіньки, виголошену в корчмі грошовитим слухачам
про грішні й праведні гроші?
і як варто деяких позбуватися?
так що ж притягують до себе грішні гроші, за версією магістра шпіньки?
а: інші гроші
б: щастя й багатство
в: біду
г: магістрів
8. який чарівний знак подає розбійникам грушка-мудрушка,
коли хтось підходить до їхнього сховку?
а: скидає все листя
б: кидається грушками
в: обертається на ялицю-яснолицю
г: шелестить щосили
д: розквітає
9. хто що сказав?
де чия репліка?
упізнай персонажа за словами його.
вариант ответа соответствие
1: то ви тойво… не гнівайтеся на мене.
я думав, що ви — злодій.
а ви, виявляється, розбійник.
а я розбійників дуже поважаю!
а: зубаня
2: а мені не треба бути сильним.
мені й так файно!
б: янко причмелений
3: нанашко, не можна сироту бити!
будете гріх мати!
в: пинтя
4: чому? чому? ! чому?
чому у нагаєвського, цього дурного й пихатого індика,
аж на чотири села більше? !
зроби, святий миколо, чудо тебе!
г: бебекало
д: іван качулка
уверен в том, что нельзя проводить время в бездействии, не годится «спать в постели при свете утренней звезды» . Он говорит о том, что как только ты позволишь себе расслабиться, дашь своей душе поблажку, освободишь ее от труда, от движения вперед, так сразу же лень возьмет над тобой верх:
Она последнюю рубашку
С тебя без жалости сорвет.
Читая это стихотворение Н. А. Заболоцкого, мы начинаем убеждаться в справедливости и правильности наставлений поэта. Мы начинаем понимать, что душа — наша «рабыня и царица»
И тогда уже лень и безразличие возьмут верх над нами, станут управлять нашей жизнью. И мы будем стоять в своем развитии на месте, «толочь воду в ступе» , а может быть, и скатимся вниз. Вот для того, чтобы этого не случилось, и нужно уметь управлять своей душой.
Поняття “сродної” праці увів у обіг видатний український філософ та поет Григорій Сковорода. Воно означає працю, до якої у людини є хист та покликання, яка робить її щасливою. Сутність “сродної” праці він найяскравіше висвітлив у байці “Бджола та Шершень”.
За переконанням Сковорода, людина може бути насправді щасливою лише тоді, коли “живе за натурою”, тобто займається “сродною” працею, а не тоді, має всі блага та багатства, не роблячи нічого, хоч, за Сковородою, існують і ті, хто народжені саме для цього.
А як думаєш ти що це значе?