11.Напишите небольшое сочинение – описание иллюстрации И.И. Пчелко, при необходимости используя вопросы:<br /> 1.Расскажите, кто и в какой момент изображён на иллюстрации.<br />
2.Расскажите, чем занят герой (герои) картины.<br />
3. Опишите персонажа, его внешность, позу, движения. Обратите особое внимание на выражение лица, глаз. Какие чувства передаёт автор картины?<br />
4.Отметьте необходимые для понимания ситуации и характеров героев детали фона.
5.Как художник относится к своим героям?<br />
6.Какова главная мысль иллюстрации?​

Он убегал… в него стреляли люди… проваливаясь лапой в рыхлый снег, волк твёрдо знал: спасения не и зверя нет страшней, чем человек… а в этот миг за сотни километров, был в исполненье смертный приговор… девчонка малолетняя там где-то уже четвёртый делала аборт… малыш ! но крик никто не слушал… он звал на : «мамочка, ! ты дай мне шанс, чтобы тебе быть ! дай мне возможность ! ведь я ! » а волк бежал… собаки глотку рвали… кричали люди пьяные в лесу… его уже почти совсем догнали… волк вскинул морду и смахнул слезу… малыш кричал, слезами заливаясь… как страшно не родившись умереть! и от железки спрятаться пытаясь, мечтал в глаза он маме посмотреть. вот только «маме» этого не нужно… не модно стало, видите ль, рожать… она на глупость тратит свою душу… своих детей «не в падлу» убивать… а волк упал без сил… так было надо… он от волчицы варваров увёл… одна она с волчатами осталась, когда он на себя взял приговор… собаки рвали в клочья его тело! но только душу волчью не ! душа его счастливой мчалась в ! ради детей есть смысл ! и кто, скажите, зверь на самом деле? и почему противен этот а просто человечнее нас звери… и зверя нет страшней, чем !

Провідні мотиви лірики Лі Бо - елегічні. Це легкий сум, філософські роздуми ліричного героя, поєднані зі спогляданням прекрасної природи, глибокого проникнення в атмосферу навколишнього світу.

Тема вірша “Входжу в річку” Лі Бо — нерозривність душевного світу людини з природою. Це розповідь про красу, яку він тонко відчуває на узбережжі: грає осіння вода, громадяться шовкові хмари, бадьорить свіжість лілій... Всю цю красу він хотів би подарувати одній людині, але її немає поруч, і мабуть, вже не буде ніколи. Мотиви розлуки, душевного щему, дисгармонії людського життя переплітаюься з мотивами природної гармонії.

Особливості поезії Ду Фу аналогічні з тими, що вказані для Лі Бо. Його вірш “При місяці згадую брата” змальовує дивний та небезпечний світ. Поет у чужому місті, де зо дня на день чекають заколоту. Предгрозова тиша стоїть у ньому. Тут поет проводить лінію психологічного паралелизму: тривога не тільки зовні, але й у нього в душі. Адже рідна людна далеко, і про неї нічого невідомо: “Я довго не маю листів, а послав їх без ліку,— Пожежі війни все палають вві сні й наяву”.