1. Захисником стародавній звичаїв і традицій у романі В.Скотта «Айвенго» виступає: а) король Річард; б) Ательстан; в) Седрік Сакс; г) йомен Локслі. 2. Чорний Лицар – це: а) лісовий розбійник Робін Гуд; б) найбагатший і найвпливовіший із норманських завойовників; в) король Річард Левове Серце; г) претендент на руку й серце Ровени.
3. Іван із повісті В. Бикова »Альпійська балада» утік із полону, коли: а) на завод налетіли бомбардувальники; б) робітники підірвали нерозірвану бомбу; в) полонених вивели на вирубку лісу; г) полонених переводили з одного табору в інший.
4. Іван не врятувався від переслідувачів, бо: а) його тяжко поранили й він не міг рухатися; б) захищав Джулію і не мав сили стрибнути в прірву; в) вирішив повернутися на завод і продовжити підпільну боротьбу; г) своєю загибеллю хотів висловити усе своє презирство до ворогів.
5. Хто і за яких обставин казав:»Залишайся на місці, гордий лицарю, або підійди, якщо хочеш. Але один крок вперед – і я кинуся вниз»? (В. Скотт. «Айвенго»)
6. Звідки Іван взяв хліб? Із ким він мусив ділитися хлібом? (В.Биков. «Альпійська балада»)
7. Укажи послідовність подій у романі В. Скотта «Айвенго»
1. Смерть Бріана де Буагільбера.
2. Локслі пострілом розчахнув гілку.
3. Ровена благає Моріса де Брасі врятувати Айвенго.
4. Ульріка підпалила замок Фрон де Бефа.
5. Айвенго вирушає в дорогу, щоб рятувати Ребеку. Зразок відповіді: 4, 2, 1, 5, 3.
8. Укажи відповідність між вчинком та персонажем у повісті В. Бикова «Альпійська балада»
1. Забрав у старого австрійця шкіряну куртку. 2. Йшов слідом за Іваном і Джулією. 3. Помер від тяжкої праці. 4. Співпрацював з фашистами. 5. Наказав вичистити свої черевики.
А – божевільний німець – утікач; Б – батько Джулії; В – Іван; Г – Зандлер; Д – батько Івана.
Зразок відповіді: 1 – Б, 2 – Г, 3 – А, 4 – В, 5 – Д.
Мазай рассказывал, что в их низменном крае велось бы гораздо больше дичи, если бы мужики в весенние паводки не ловили и убивали зайцев. Раз Мазай поехал за дровами. Вдруг увидел он островок, на котором собрались зайцы. Мазай забрал их к себе в лодку. Ещё одного зайца подобрал он с пня, зайчиху взял в лодку и накрыл зипуном. На проплывавшем мимо бревне сидело с десяток зайцев. Мазай зацепился за багром за сучок на бревне и поволок его за собой.
Вся деревня смеялась с Мазая. А за деревней, как только он причалил к берегу, все зайцы пустились бежать врассыпную. Только две пары осталось. Они измокли и ослабли. Мазай их положил в мешок и принес домой. За ночь они отогрелись. Утром Мазай отпустил их в лес.
Стихотворение «Осенний вечер» — своеобразное лирическое раздумье, вызванное красотой природы. В нем природа предстает в своем великолепном праздничном убранстве, автор подчеркивает ее «умильную таинственную прелесть». Hисует образы неба, ветра, деревьев, листьев, ясного вечера. Интонация всего стихотворения мягкая, умиротворяющая, создающая ощущение покоя и гармонии. Только «зловещий блеск и пестрота дерев» и «порывистый, холодный ветер» предвещают собой приближение поздней осени, не такой спокойной и милой. Этот пейзаж ясного осеннего вечера поистине пленителен.
Контрастом служит этому стихотворению известный тютчевский гимн грозе («Весенняя гроза»). Гроза грохочет, играет, резвится, радостно провозглашая пробуждение весенней природы. Нагнетением дрожащего звука передает Тютчев силу и мощь природного явления: «Гремят раскаты молодые...». Оживить картину поэту метафоры: «перлы дождевые», «солнце нити золотит». Отличительная особенность тютчевской лирики — сопоставление явлений природы с человеческими переживаниями.