Теги: план Софії Київської, Софія Київська план заповідника, Софіївський музей
пересказ:
Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці.
Софія Київська або Софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису ХІ-ХVІІІ століть. Народилася вона ще за часів існування Київської Русі, але упродовж століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. Собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. У його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. Тут затверджували навіть політичні угоди. У соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. Без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. Білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
Фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. Особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням Богоматері. Її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. Також у техніці мозаїки виконані зображення Христа та Марка Євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
Довгою і складною є історія Софії Київської, так само, як і історія нашої країни. І коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
Денис Иванович Фонвизин (1745 — 1792) – писатель, драматург, родился в дворянской московской семье.
Начальное образование в биографии Фонвизина было получено дома. Затем он обучался в гимназии при университете Москвы, после ее – на философском факультете университета. Первые произведения Фонвизина были написаны в студенчестве. Тогда же, увидев театральную постановку пьесы Гольберга, увлекся его творчеством, перевел множество его басен.
В 1762 году писатель поселяется в Петербурге, где работает в Коллегии иностранных дел (с 1769 – секретарь руководителя), секретарем кабинет-министра (1763 — 1769). Сатирический образ Фонвизина проявляется в произведениях «Бригадир», «Послание к слугам моим». Для Фонвизина комедии являются с иронией описать окружающий мир. Он по праву считается основоположником бытовых комедий в России.
Одно из лучших произведений Фонвизина «Недоросль» было написано после Пугачевского бунта. В нем автор отображает свое видение причин русских бедствий (крепостное право). В 1772 году в своей биографии Денис Иванович Фонвизин уходит в отставку, посвящает себя литературе, путешествует.
После публикаций 1783 года рассказы Фонвизина запрещаются к печати. Но даже тяжело больным он продолжает писать. 1 декабря 1792 года Денис Фонвизин скончался
Объяснение:
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
1. Софіївський собор
2. Дзвіниця
3. Будинок митрополита
4. Трапезна
5. Братський корпус
6. Бурса
7. Консисторія
8. Південна в'їзна башта
9. Брама Заборовського
10. Келії
11. Меморіальний знак на честь бібліотеки XI ст.
12. Каса музею
13. Кіоск сувенірів
Пам'ятки архітектури
Інші будівлі
Маршрут екскурсії
Теги: план Софії Київської, Софія Київська план заповідника, Софіївський музей
пересказ:
Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці.
Софія Київська або Софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису ХІ-ХVІІІ століть. Народилася вона ще за часів існування Київської Русі, але упродовж століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. Собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. У його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. Тут затверджували навіть політичні угоди. У соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. Без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. Білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
Фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. Особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням Богоматері. Її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. Також у техніці мозаїки виконані зображення Христа та Марка Євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
Довгою і складною є історія Софії Київської, так само, як і історія нашої країни. І коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
Мозаїки та фрески Cофіївського Собору
Віртуальний тур по территорії заповідника
__
Національний
Денис Иванович Фонвизин (1745 — 1792) – писатель, драматург, родился в дворянской московской семье.
Начальное образование в биографии Фонвизина было получено дома. Затем он обучался в гимназии при университете Москвы, после ее – на философском факультете университета. Первые произведения Фонвизина были написаны в студенчестве. Тогда же, увидев театральную постановку пьесы Гольберга, увлекся его творчеством, перевел множество его басен.
В 1762 году писатель поселяется в Петербурге, где работает в Коллегии иностранных дел (с 1769 – секретарь руководителя), секретарем кабинет-министра (1763 — 1769). Сатирический образ Фонвизина проявляется в произведениях «Бригадир», «Послание к слугам моим». Для Фонвизина комедии являются с иронией описать окружающий мир. Он по праву считается основоположником бытовых комедий в России.
Одно из лучших произведений Фонвизина «Недоросль» было написано после Пугачевского бунта. В нем автор отображает свое видение причин русских бедствий (крепостное право). В 1772 году в своей биографии Денис Иванович Фонвизин уходит в отставку, посвящает себя литературе, путешествует.
После публикаций 1783 года рассказы Фонвизина запрещаются к печати. Но даже тяжело больным он продолжает писать. 1 декабря 1792 года Денис Фонвизин скончался