1. Соотнесите автора и биографический факт: а) Есенин 1) принятие протестантской веры
б) Маяковский 2) дочь — Ариадна
в) Цветаева 3) отец умер от заражения крови
г) Мандельштам 4) служба в типографии Сытина
2. В каком ряду все характеристики относятся к футуризму?
а) демократизация поэзии, «революция формы», инструментальность
искусства
б) чувствительность, отрицание традиции, психологизм
в) культ гения, принцип двоемирия, пафос новизны
3. Кто из поэтов не принадлежал ни к какой литературной группе?
а) Сергей Есенин
б) Марина Цветаева
в) Владимир Маяковский
4. У кого из авторов поэзия наполнена передачей всех типов восприятия
(зрение, слух, обоняние, вкус, осязание)?
а) Сергей Есенин
б) Марина Цветаева
в) Осип Мандельштам
5. Укажите, как называются приемы, использованные в следующих строках
(в каждой строке — разные приемы):
а) И чьи глаза, как бриллианты…
б) Вчера — / Малютки-мальчики, сегодня — / Офицера.
в) Всяк дом мне чужд, всяк храм мне пуст…
6. Перед вами — зашифрованные стихи Пушкина, Есенина и Маяковского.
Определите, кому принадлежит каждый «текст». ответьте на вопрос,
почему вы так считаете.
а) 3 37 49 1
112 14 20!
16 14 41
130 12!
б) 15 40 38
120 20 01
135 148
1 500 501
в) 115 22 4
36 17 205…
49 26 400
210 30 45
7. Выделите в стихотворении «Я счастлива жить образцово и просто…»
Марины Цветаевой два разных тропа и две разные риторические фигуры
и назовите их:
Я счастлива жить образцово и просто —
Как солнце, как маятник, как календарь.
Быть светской пустынницей стройного роста,
Премудрой — как всякая божия тварь.
Знать: дух — мой сподвижник и дух — мой вожатый!
Входить без доклада, как луч и как взгляд.
Жить так, как пишу: образцово и сжато —
Как бог повелел и друзья не велят.
Считается, что вдохновил на написание картины Врубеля подарок Волошина – очень красивая крупная морская раковина, изнутри покрытая сверкающим перламутром. Раковина напомнила художнику о море, нарисовала в его воображении морские пейзажи, запахи и звуки. Врубель загорелся желанием перенести красоту и сияние перламутра на полотно, но это оказалось не так просто. При каждом повороте руки раковина меняет свой цвет. А при перемене освещения играет совсем по-другому.
Живописец приходит к выводу, что планы раковины можно передать различными переходами оттенков белого и черного. Врубель делает множество набросков раковины углем и карандашом, прежде чем взяться за кисть. Раковину, написанную красками, он решает не оставлять в черно-белом варианте. Художник использует сложнейшие переливы лилового, зеленого, голубого и розового цветов. Раковина выглядит такой натуральной, что кажется, будто при повороте головы она будет изменять свой цвет. Спираль жемчужины устремляет взгляды к центру
Врубель изображает раковину намного больше натуральных размеров, и она напоминает ему морской терем с загадочными обитателями. Тогда художник вписывает в картину морских царевен. Царевны изображены внизу полотна и дают всей конструкции твердую опору. Фигуры не слишком удались Врубелю, их позы чересчур горделивы и величественны. Сам художник был очень недоволен недостойными своего дивного жилища царевнами.
Картину Врубель пишет уже на исходе жизни, это одно из последних его творений, поэтому он работает над ней долго, прорисовывая детали вновь и вновь. Он ищет в ней саму природу, легкость и теплоту, волшебство. Современники с восторгом принимают творение, выставленное в 1905 году на выставке Союза художников.
Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.
Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.
Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден х серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».
Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.
За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».
Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.
Объяснение: