1.Події «Слова...» відбуваються А у першій половині X ст.
Б наприкінці XI - на початку XII ст.
В у другій половині XII ст.
Г у середині XIII ст.
Д наприкінці XIV ст.
2. За родовою належністю «Слово...» твір
А ліричний
Б епічний
В драматичний
Г ліро-епічний
Д елегійний
3. У «Слові...» «розтікався мислю по древу»
А Боян
Б Овлур
В Святослав
Г Всеволод
Д Ігор
4. Чотири сонця у «Слові...» символізують
А вогонь, воду, землю і повітря
Б пори року
В частини доби
Г князів - учасників походу
Д військові сили половців
5. «Се моє, і те - теж моє», - так автор «Слова...» розповідає про
А поділ військової здобичі між половцями
Б Загарбницьку політику київського князя
В поділ здобичі між руськими воїнами
Г стосунки між синами князя Володимира
Д князівські міжусобиці
6. Композиційно у центрі поеми стоїть
А виступ Ігоревої дружини
Б перша битва з половцями
В «"Золоте слово" Святослава»
Г «Плач Ярославни»
Д втеча Ігоря з полону
7. Словами «Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано» Ярославна звертається до
А Дніпра
Б вітру
В Даждьбога
Г Стрибога
Д сонця
8. Утечу князя Ігоря з полону описано в рядку
А «Тоді вступив Ігор князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю. Сонце йому тьмою путь заступало...»
Б «А Ігор князь поскочив горностаєм в комиші і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком».
В «... Наступив на землю Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота».
Г «Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось. Уже бо, браття, невеселая година настала, уже пустиня силу прикрила».
Д «... А сам вночі вовком бігав: із Києва добігав до півнів у Тмуторокань, великому Хорсові вовком путь перебігав».
9. «Він завдав ці рани... забувши почесть і життя, і города Чернігова отчий золотий стіл, і своєї милої жони, красної
Глібівни, звичаї і обичаї!» - говорить у «Слові...»
А князь Святослав про князя Ігоря
Б князь Ігор про князя Всеволода
В автор про князя Ігоря
Г князь Всеволод про князя Ігоря
Д автор про князя Всеволода
10. Ігор у кінці твору повертається з полону до
А Путивля
Б Новгорода-Сіверського
В Києва
Г Чернігова
Д Курська
11. Помилково співвіднесено героя та уривок «Слова...»
А Боян - «Не десять соколів на стадо лебедиць пускає, а свої віщії персти на живії струни накладає...»
Б Овлур - «Коли сокіл до гнізда летить — то ми сокільця опутаємо красною дівицею».
В Святослав - «В цю ніч з вечора одягали мене, - рече, - чорним покривалом на кроваті тисовій, черпали мені синє вино...»
Г Всеволод - «Один брат, один світ світлий ти, — Ігорю! Обидва ми Святославичі!»
Д Ігор - «Навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую».
12. Основну думку твору виражає прислів'я
А Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити!
Б І після сонця бува негода, отак і в народі.
В Хто любить людей, того й люди люблять.
Г Яка совість - така й честь.
Д Ні Бога не боїться, ні людей не соромиться.
В рассказе Ч. Айтматова «Красное яблоко» говорится о том, как муж пытается написать письмо жене. Исабеков и Сабира прожили много лет вместе. У них есть дочь Анара. Они решили расстаться на какое-то время, чтобы обдумать и понять, стоит ли им жить вместе.
В письме муж хочет объяснить жене, что он понял свои ошибки, и признает, что жена была права в том, что часто говорила ему о невнимательности к ней, что он не проявлял чуткости и душевности и боялся открыто проявлять любовь к ней.
Исабеков мучился над письмом всю ночь, но так и не написал его. На следующий день с дочкой поехали за город в места, где они часто гуляли всей семьей. Там были большие сады и горная речка. Была осень, опадала листва. Яблони стояли голые, яблоки уже были все собраны.
Анара побежала в сад. Исабеков, ожидая дочку, размышлял о жене, о себе и дочке. Девочка прибежала и принесла красное яблоко. Позднее яблоко, не замеченное никем. Анара радовалась, что нашла такое красивое и зрелое яблоко в пустом саду.
Это красное яблоко воскресило в памяти Исабекова воспоминания, связанные с молодостью и первой любовью.
Объяснение: