1) Почему в новое время продолжали сжигать на кострах колдунов? 2) Почему люди испытывали затруднения до изобретения книгопечатания? К чему это могло привести? 3) Что европейцы заимствовали у арабов? Взято из текста «Новая история». А.Аверченко
Это замечательное стихотворение Роберта Рождественского повествует о судьбе, казалось бы, маленького человека. Жил да был маленький, невзрачный, серенький человечек. У него всё было маленькое: маленькая должность в маленькой конторе, маленькая зарплата, маленький портфель и маленькая квартирка, даже, наверное, и не квартирка, а комната в рабочем общежитии или в коммуналке. И был бы этот человек до конца жизни очень маленьким и незаметным, если бы в дверь его дома не постучалась война…
Маленькому человеку в армии всё дали такое, какое он привык иметь в довоенной жизни: всё привычное, родное, маленькое… Автомат у него был маленький, и шинель у него была маленькая, и фляга с водой – маленькая, маленькие кирзовые сапоги… И задача перед ним ставилась как будто бы маленькая: отстоять участок фронта величиной два метра на два… Но, вот когда он выполнил свой священный долг перед Родиной и народом… когда его убили и он упал в грязь, искривив рот ужасной гримасой боли и смерти… тогда не нашлось в целом мире столько мрамора, чтобы поставить ему монумент на могилу такой величины, какой он заслужил…
Меггі 12 років. Вона не має матері, але схожа на неї, така ж білява: "Меґі коси дісталися біляві – од матері, про яку вона знала лише з кількох вицвілих фотознімків".
Вона дуже любить свого батька: "Меґі дуже хотілося бути схожою на батька, адже на світі не було іншого обличчя, яке б вона так любила".
Також ця дівчинка любить читати книжки. Читає вона їх ночами. "Читати при свічках Меґі любила". Пристрасть до книжок вона успадкувала від батька на ім"я Мо. Читати навчилася рано: "Вона ще у свої п’ять років навчилася читати оті старомодні гостроверхі літери".
Мегі сама вміє робити книжки: "А на самому дні, під рештою книжок, лежали ті, що їх Меґі зробила сама. Цілими днями вона вирізала й клеїла, малювала все нові й нові картинки"...
Мегі уважна та й було соромно підглядати за батьком, але винен був він сам. Навіщо було ховати від неї ту книжку?"
Має впертий характер: "О, та вона в тебе вперта! – сказала Елінор. – Це мені вже починає подобатись".
Хоробра дівчинка, готова захищати свого батька: "Меґі кинулася в той бік, послизнулась на мокрому від роси гравію, впала й розбила коліно. По нозі потекла тепла кров, але Меґі не звертала на це уваги. Вона бігла далі, припадаючи на ногу й схлипуючи, поки опинилася перед залізними ворітьми". "Піду шукати його, – вирішила Меґі. – Так, я його знайду!"
Мегі - відважна, смілива, рішуча, віддана. Вона наполеглива і вміє добиватися свого.
Это замечательное стихотворение Роберта Рождественского повествует о судьбе, казалось бы, маленького человека. Жил да был маленький, невзрачный, серенький человечек. У него всё было маленькое: маленькая должность в маленькой конторе, маленькая зарплата, маленький портфель и маленькая квартирка, даже, наверное, и не квартирка, а комната в рабочем общежитии или в коммуналке. И был бы этот человек до конца жизни очень маленьким и незаметным, если бы в дверь его дома не постучалась война…
Маленькому человеку в армии всё дали такое, какое он привык иметь в довоенной жизни: всё привычное, родное, маленькое… Автомат у него был маленький, и шинель у него была маленькая, и фляга с водой – маленькая, маленькие кирзовые сапоги… И задача перед ним ставилась как будто бы маленькая: отстоять участок фронта величиной два метра на два… Но, вот когда он выполнил свой священный долг перед Родиной и народом… когда его убили и он упал в грязь, искривив рот ужасной гримасой боли и смерти… тогда не нашлось в целом мире столько мрамора, чтобы поставить ему монумент на могилу такой величины, какой он заслужил…
Меггі 12 років. Вона не має матері, але схожа на неї, така ж білява: "Меґі коси дісталися біляві – од матері, про яку вона знала лише з кількох вицвілих фотознімків".
Вона дуже любить свого батька: "Меґі дуже хотілося бути схожою на батька, адже на світі не було іншого обличчя, яке б вона так любила".
Також ця дівчинка любить читати книжки. Читає вона їх ночами. "Читати при свічках Меґі любила". Пристрасть до книжок вона успадкувала від батька на ім"я Мо. Читати навчилася рано: "Вона ще у свої п’ять років навчилася читати оті старомодні гостроверхі літери".
Мегі сама вміє робити книжки: "А на самому дні, під рештою книжок, лежали ті, що їх Меґі зробила сама. Цілими днями вона вирізала й клеїла, малювала все нові й нові картинки"...
Мегі уважна та й було соромно підглядати за батьком, але винен був він сам. Навіщо було ховати від неї ту книжку?"
Має впертий характер: "О, та вона в тебе вперта! – сказала Елінор. – Це мені вже починає подобатись".
Хоробра дівчинка, готова захищати свого батька: "Меґі кинулася в той бік, послизнулась на мокрому від роси гравію, впала й розбила коліно. По нозі потекла тепла кров, але Меґі не звертала на це уваги. Вона бігла далі, припадаючи на ногу й схлипуючи, поки опинилася перед залізними ворітьми". "Піду шукати його, – вирішила Меґі. – Так, я його знайду!"
Мегі - відважна, смілива, рішуча, віддана. Вона наполеглива і вміє добиватися свого.
Объяснение: