1. Озаглавьте текст. (1 б.) 2. Выпишите из текста предложение, отражающее его основную мысль. (1 б.)
3. В какой части текста (вступление, основная часть, заключение) находится это предложение? Почему? ответ аргументируйте. (2 б.)
Какое время года ваше самое любимое? Холодная зима, веселое жаркое лето, бархатная золотая осень или цветущая весна? Каждое время года по-своему прекрасно, в каждом есть свое особое очарование.
Зима - это время веселых игр на улице. Катание на горках, на коньках, на лыжах. Заснеженной зимой можно слепить снежную бабу и поиграть в снежки.
Весна – это время, когда все живое просыпается от зимней спячки и расцветает во всем своем великолепии. Так прекрасно, проснуться на рассвете, с первыми лучами солнышка, хорошенько потянуться в теплой кроватке и вместе со своими близкими и родными отправится в лес за подснежниками, вдыхая аромат свежего лесного воздуха и наслаждаясь ранним весенним солнышком.
Лето самое прекрасное и самое любимое время года. Лето – время моря, пляжа, красивого шоколадного загара, веселых игр на свежем воздухе и пикников.
Золотая осень. Бархатная золотая осень по праву несет гордое звание королевы года. Со своими золотыми кронами деревьев и опавшей листвой, которая, словно ковер, расстилается по улицам городов. Да, осень также славится своим непростым характером и порой сырой погодой с дождями и перепадами температур. Но это все мелочи по сравнению с той красотой, которую она несет миру.
Творчість Шарля Бодлера займає особливе місце у французькій поезії. Історія прижиттєвої і посмертної слави Бодлера найменше відповідає звичайному уявленню про долю класиків, хоча давно вже ніхто не сумнівається в тому, що Бодлер – класик, одна з “надвечних” вершин французької та європейської поезії.
Рідко чия творчість так упереджено сприймалась і так однобічно тлумачиться за життя поета і навіть в його подальшому поетичному безсмерті. Буржуазні сучасники сприйняли цього поета як якесь породження пекла, як монстра, котрий смакує найогидніше, що є в житті, як людину, одержимого болючою манією викриття і самовикриття, що ображає всі святині, всі моральні норми.
Цей вердикт був оформлений навіть юридично – в 1857 р. книзі Бодлера “Квіти зла” був винесений судовий вирок, який звинувачував поета в “злочинній образі суспільної моралі”, в аморальності, в “грубому і ображаючому сором’язливість реалізмі”. До речі, незадовго до цього паризький суд виніс аналогічний судовий вирок “Мадам Боварі” – раннього роману Флобера.
Через якесь десятиліття після того, як помер напівзлиденний, обмовлений молвою поет, у Франції і Європі запанував символізм. Декаданс став одночасно хворобою покоління і модою, і ім’я Бодлера було високо піднято на щит, стало одним з прапорів символізму. Але і нове століття по-своєму, може бути, частіше і мимоволі, спотворювало особистість і творчість Бодлера, відверто пристосовуючи їх до своїх смаків.
У поезії Бодлера ретельно відшукувалися всі можливості тлумачити його як предтечу символізму, як поета неясних, темних смислів і іносказань.
Дуже цікаво простежити, як, наприклад, в перекладах російських символістів, навіть в самих ретельних, мимоволі обволікались містичним туманом кристально ясні і чіткі думки і образи Бодлера, як цей справді класичний карбований стиль розпливався, як би сіпався містичним серпанком і позбавлявся своєї конкретності. Але й не тільки це – символістська традиція залишила нам односторонній образ Бодлера як співака виключно болючих, темних станів душі, як всесвітнього мізантропа, співака занепаду і смерті. Тепер це вже не засуджувалося; навпаки, це вважалося тепер його головною перевагою.
Объяснение: