Героя рассказа А. Платонова "Цветок на земле" звали Афоня (Афанасий). Дедушка ласково называл его Афонюшка. Мальчик с родными жил в деревне. "Мать с утра до вечера работает в колхозе...", "...дедушка Тит спит на печке". Колхозы организовывали в деревнях. Печки тоже были в деревенских домах.
Автор не даёт описания внешности главного героя. Мне кажется, что Афоня симпатичный ребёнок старшего дошкольного возраста. Характер у мальчика хороший: он добрый, заботливый и любящий ("...выбрал все крошки из бороды деда, а комарика прогнал...", "...ты не бойся, я узнаю... и ты опять будешь жить...", "...и отнёс в аптеку, на лекарства, чтобы отец его не болел на войне от ран", "...принёс гребешок деду и подарил..."). А ещё он любопытный ("Ты скажи мне про всё!"), нетерпеливый, непоседливый ("...и начал будить его, чтобы он проснулся"), как все дети.
Афоня может немного пошалить, но он не лентяй. Мальчик с радостью трудился, когда узнал, как он может своим близким и другим людям ("он собрал жёлтых цветов, сколько мог их удержать в охапке, и отнёс в аптеку...).
А. Платонов с симпатией относится к своему герою. Он по-доброму описывает проявления беспокойной детской души (как его дедушка), радуется его открытиям и хорошим делам.
Мне нравится мальчик Афоня. Он смог понять главное - для чего человек живёт и как надо жить. Я думаю, что этот ребёнок станет добрым и трудолюбивым человеком. Еого близкие будут им гордиться!
Чимало оповідань і романів Роберта Шеклі побудовані на основі випробування, коли герої опиняються в екстремальних обставинах, потрапляють на інші планети, стикаються з незвичайними явищами. У такий іб митець, як і Рей Бредбері, намагається зазирнути в духовний світ особистості. Роберта Шеклі цікавлять не тільки фізичні, а передовсім моральні й розумові здібності людини, що дадуть їй змогу вийти на діалог з різними цивілізаціями, а також не загубитися в космічному просторі. Про це, зокрема, йдеться в оповіданні «Запах думок» (1968), у якому створено яскравий образ людини майбутнього. Торуючи шлях у міжгалактичному вимірі, герой не схиляється перед обставинами, а долає їх силою своєї думки. Він утілює могутність інтелекту людини майбутнього, в який завжди вірив письменник.
У творі Роберта Шеклі утверджується сила людського розуму і вміння керувати своїми думками, що рятує життя героєві. Щоб розкрити процес мисленнєвої діяльності, письменник вдається до різних типів оповіді – від першої особи (від імені Ліроя Кліві) і від третьої особи (від імені автора).
Героя рассказа А. Платонова "Цветок на земле" звали Афоня (Афанасий). Дедушка ласково называл его Афонюшка. Мальчик с родными жил в деревне. "Мать с утра до вечера работает в колхозе...", "...дедушка Тит спит на печке". Колхозы организовывали в деревнях. Печки тоже были в деревенских домах.
Автор не даёт описания внешности главного героя. Мне кажется, что Афоня симпатичный ребёнок старшего дошкольного возраста. Характер у мальчика хороший: он добрый, заботливый и любящий ("...выбрал все крошки из бороды деда, а комарика прогнал...", "...ты не бойся, я узнаю... и ты опять будешь жить...", "...и отнёс в аптеку, на лекарства, чтобы отец его не болел на войне от ран", "...принёс гребешок деду и подарил..."). А ещё он любопытный ("Ты скажи мне про всё!"), нетерпеливый, непоседливый ("...и начал будить его, чтобы он проснулся"), как все дети.
Афоня может немного пошалить, но он не лентяй. Мальчик с радостью трудился, когда узнал, как он может своим близким и другим людям ("он собрал жёлтых цветов, сколько мог их удержать в охапке, и отнёс в аптеку...).
А. Платонов с симпатией относится к своему герою. Он по-доброму описывает проявления беспокойной детской души (как его дедушка), радуется его открытиям и хорошим делам.
Мне нравится мальчик Афоня. Он смог понять главное - для чего человек живёт и как надо жить. Я думаю, что этот ребёнок станет добрым и трудолюбивым человеком. Еого близкие будут им гордиться!
Объяснение:
Чимало оповідань і романів Роберта Шеклі побудовані на основі випробування, коли герої опиняються в екстремальних обставинах, потрапляють на інші планети, стикаються з незвичайними явищами. У такий іб митець, як і Рей Бредбері, намагається зазирнути в духовний світ особистості. Роберта Шеклі цікавлять не тільки фізичні, а передовсім моральні й розумові здібності людини, що дадуть їй змогу вийти на діалог з різними цивілізаціями, а також не загубитися в космічному просторі. Про це, зокрема, йдеться в оповіданні «Запах думок» (1968), у якому створено яскравий образ людини майбутнього. Торуючи шлях у міжгалактичному вимірі, герой не схиляється перед обставинами, а долає їх силою своєї думки. Він утілює могутність інтелекту людини майбутнього, в який завжди вірив письменник.
У творі Роберта Шеклі утверджується сила людського розуму і вміння керувати своїми думками, що рятує життя героєві. Щоб розкрити процес мисленнєвої діяльності, письменник вдається до різних типів оповіді – від першої особи (від імені Ліроя Кліві) і від третьої особи (від імені автора).