1. О каком событии идет речь в стихотворении Б.Л.Пастернака «Рожденственская звезда»? Где и когда происходит лирическое действие? 2. Как автор передает настороженность природы, людей и животных, предчувствие и ожидание ими великого Чуда?
3. Какова же роль Рожденственской звезды? Что она символизирует собой?
4. Что такое эпические произведения? Лирические произведения? Драматические произведения? Художественное произведения?
5. Ночь перед Рождеством считается временем исполнения чудес:
1) Что собирала ведьма в рукав в ночь перед Рождеством?
2) Как ведьма и черт папали в хату?
3) Что спрятал черт в кармане?
4) Как звали ведьму и кем она приходилась кузнецу?
5) Что сказал Пузатый Пацюк Вакуле?
6) Кто угодил в мешки в избе Солохи?
7) Какие два известных исторических лица появляются перед нами во дворце?
8) Какой слух после исчезновения кузнеца?
9) Что сказала Оксана, когда Вакула принес ей черевички?
10) На кого похож черт в повести Н.В.Гоголя?
У МЕНЯ СОР
Объяснение:
Подвиги преподобного Сергия пришлись на непростую эпоху, когда Русь находилась под гнетом чужеземного монголо-татарского ига, но стремилась к обретению независимости и построению сильного и единого государства. Сергий Радонежский, человек пустынного жития, никогда не бравший в руки оружия, стал духовной опорой в сопротивлении монголо-татарскому игу, вдохновлял князей и воинов на борьбу за независимость Руси. Он благословил московского князя Димитрия Донского на Куликовскую битву, которая состоялась в 1380 г. Также радонежский игумен послал в князю двух иноков, некогда бывших воинами — Пересвета и Ослябю. Таким образом, это стало символом единства Церкви и народа в момент тяжелого испытания. Победа возвышающейся Москвы над Мамаем на Куликовом поле значительно усилила молодое княжество.
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.