1. О чем пишется в каждой части сонета? 2. Внутренняя композиция сонета 3. На какую тему пишутся сонеты? На какую тему написано больше? 4. В чем новаторство В.Шекспира
Роби для всіх так, як до себе Не цурайся свого роду
И що текст: Яку людину можна назвати красивою? Ту, в якої гарна зовнішність, чи ту, в якої гарні вчинки? Звичайно, краса зовнішня завжди приваблює, милує око. Але важливіше, на мою думку, мати красу внутрішню, яка виявляється у вчинках, поведінці, ставленні до людей, навколишнього світу.
Такі думки з’явилися у мене після прочитання казки англійського письменника Оскара Вайльда «Хлопчик-зірка». Разом із тим виникло багато запитань, на які я спробую дати відповідь.
Як відомо з сюжету казки, Хлопчик-зірка був надзвичайним красенем. Герой «мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря» (переклад І. Корунця). Окрім того, він був прудконогим, умів танцювати, співати й грати на сопілці. Проте ця врода обернулася героєві на шкоду, бо виростав він гордовитим, себелюбним і жорстоким. Хлопець гордував сільськими дітьми, називав їх своїми слугами, не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, скривджених долею, кидав у них камінням і насміхався. Любив він тільки себе. У Хлопчика-зірки було кам’яне серце, і свій холод він поширював на всіх, бо діти, спілкуючись із ним, теж ставали такими самими жорстокими і себелюбними.
Для нього не було нічого святого. Хлопчик-зірка зневажив і прогнав навіть свою матір, відрікшись від неї. Це було найбільшим злом героя, і за це він був покараний. Хлопчик-зірка втратив свою красу, став бридким і потворним. Обличчя виражало його справжнє єство.
Лише тоді герой наче схаменувся і пішов шукати свою матір. Хлопчикові-зірці довелося зазнати багато страждань, він на собі пізнав приниження, зневагу, голод, спрагу. Усе це змінило його на краще, він зрікся своєї гордині. І лише тоді зустрів матір і батька, який був королем. Хлопчик-зірка став правити містом, і був він «милосердний і справедливий до всіх. Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. Голодним він роздавав хліб, а голим — одяг, і в його державі панували мир і достатки».
Здавалося, так буде тривати вічно, але правив Хлопчик-зірка недовго: через три роки він помер. Як бачимо, за все треба платити. Занадто багато чинив він зла, пройшов тяжкі випробування.
Казка вчить, що перш ніж зробити якийсь крок чи вчинок, треба добре подумати. Не можна дозволяти собі бути жорстоким, гордовитим. А ще треба пам’ятати, що зовнішня краса ‑ це не привід робити ганебні вчинки. Бо найголовніше – це краса душі. Дякуючи О. Вайльдові та його казці, я зрозумів таку важливу істину.
Это слово имеет прямое и переносное значения, которые приводятся во всех словарях русского языка, начиная со словаря В.И. Даля.
В прямом смысле бирюком называют волка, а чаще всего волка-одиночку.
В русских народных сказках можно встретиться с бирюком.
В переносном значении это слово относят к человеку, который живет замкнуто, в стороне от других людей, то есть нелюдимого, неразговорчивого, замкнутого, угрюмого человека.
Именно о таком человеке и ведется рассказ "Бирюк" из цикла И.С. Тургенева "Записки охотника".
Лесника Фому никто по имени не зовет. У него есть прозвище БИРЮК среди местных мужиков, которые его очень боятся и считают злым, немилосердным, беспощадным. Да посмотрите на его портрет, на один его взгляд...
А живет он в своей лесной сторожке, действительно, отгороженный от всех людей, замкнутый, угрюмый, как волк-одиночка. Вот поэтому и рассказ, главным героем которого он является, и называется по его прозвищу БИРЮК.
Хочется все-таки отметить, что встретившийся с ним охотник в конце рассказа убеждается в том, что на самом деле этот лесник - "славный малый", но это к слову. Лучше прочитать сам рассказ, чем с чужих слов знакомиться с содержанием.
Не цурайся свого роду
И що текст:
Яку людину можна назвати красивою? Ту, в якої гарна зовнішність, чи ту, в якої гарні вчинки? Звичайно, краса зовнішня завжди приваблює, милує око. Але важливіше, на мою думку, мати красу внутрішню, яка виявляється у вчинках, поведінці, ставленні до людей, навколишнього світу.
Такі думки з’явилися у мене після прочитання казки англійського письменника Оскара Вайльда «Хлопчик-зірка». Разом із тим виникло багато запитань, на які я спробую дати відповідь.
Як відомо з сюжету казки, Хлопчик-зірка був надзвичайним красенем. Герой «мав личко біле й ніжне, мов вирізьблене зі слонової кістки, і золоті кучері — як пелюстки нарциса, і губи — як пелюстки червоної троянди, і очі — як фіалки, що дивляться в чисту воду струмка. І він стрункий, немов квітка в полі, де не ступала нога косаря» (переклад І. Корунця). Окрім того, він був прудконогим, умів танцювати, співати й грати на сопілці. Проте ця врода обернулася героєві на шкоду, бо виростав він гордовитим, себелюбним і жорстоким. Хлопець гордував сільськими дітьми, називав їх своїми слугами, не мав співчуття до нужденних, сліпих, калік, скривджених долею, кидав у них камінням і насміхався. Любив він тільки себе. У Хлопчика-зірки було кам’яне серце, і свій холод він поширював на всіх, бо діти, спілкуючись із ним, теж ставали такими самими жорстокими і себелюбними.
Для нього не було нічого святого. Хлопчик-зірка зневажив і прогнав навіть свою матір, відрікшись від неї. Це було найбільшим злом героя, і за це він був покараний. Хлопчик-зірка втратив свою красу, став бридким і потворним. Обличчя виражало його справжнє єство.
Лише тоді герой наче схаменувся і пішов шукати свою матір. Хлопчикові-зірці довелося зазнати багато страждань, він на собі пізнав приниження, зневагу, голод, спрагу. Усе це змінило його на краще, він зрікся своєї гордині. І лише тоді зустрів матір і батька, який був королем. Хлопчик-зірка став правити містом, і був він «милосердний і справедливий до всіх. Нікому не дозволяв він поводитися жорстоко з птахами й звірами, і вчив усіх любові, добра та милосердя. Голодним він роздавав хліб, а голим — одяг, і в його державі панували мир і достатки».
Здавалося, так буде тривати вічно, але правив Хлопчик-зірка недовго: через три роки він помер. Як бачимо, за все треба платити. Занадто багато чинив він зла, пройшов тяжкі випробування.
Казка вчить, що перш ніж зробити якийсь крок чи вчинок, треба добре подумати. Не можна дозволяти собі бути жорстоким, гордовитим. А ще треба пам’ятати, що зовнішня краса ‑ це не привід робити ганебні вчинки. Бо найголовніше – це краса душі. Дякуючи О. Вайльдові та його казці, я зрозумів таку важливу істину.
Ставьте лучший ответ
Начнем со значения самого слова БИРЮК.
Это слово имеет прямое и переносное значения, которые приводятся во всех словарях русского языка, начиная со словаря В.И. Даля.
В прямом смысле бирюком называют волка, а чаще всего волка-одиночку.
В русских народных сказках можно встретиться с бирюком.
В переносном значении это слово относят к человеку, который живет замкнуто, в стороне от других людей, то есть нелюдимого, неразговорчивого, замкнутого, угрюмого человека.
Именно о таком человеке и ведется рассказ "Бирюк" из цикла И.С. Тургенева "Записки охотника".
Лесника Фому никто по имени не зовет. У него есть прозвище БИРЮК среди местных мужиков, которые его очень боятся и считают злым, немилосердным, беспощадным. Да посмотрите на его портрет, на один его взгляд...
А живет он в своей лесной сторожке, действительно, отгороженный от всех людей, замкнутый, угрюмый, как волк-одиночка. Вот поэтому и рассказ, главным героем которого он является, и называется по его прозвищу БИРЮК.
Хочется все-таки отметить, что встретившийся с ним охотник в конце рассказа убеждается в том, что на самом деле этот лесник - "славный малый", но это к слову. Лучше прочитать сам рассказ, чем с чужих слов знакомиться с содержанием.