Друг - це людина, яка сприймає тебе таким, яким ти є і ніколи не зрадить. Я хотів би дружити з Остапом. Андрій- хороший хлопець, яле він зрадив свою відчизну. Це найгірше із того, що він мвг би зробити. Він зрадив не лише свого батька, ай чвою країну, свою віру. І все це лише заради дівчини. Мені такий друг не до вподоби, і я вважаю, що Тарас зробив правильно, вбивши Андрія. А ось остап - справіжній друг. Він вірний і батькові і Україні. Він до останнього терпить муки і катування, але не здається полякам. Такий друг ніколи не зрадить. Отже, я б краще дружив з Остапом.
Пришвин писал в своем произведении, что природа - это"кладовая солнца с великими сокровищами жизни". Роль пейзажа в художественном произведении велика. Порой пейзаж выступает как действующее лицо, а иногда как фон, на котором разворачиваются события. В "Кладовой солнца" большое место уделяется описанию природы. Природа у писателя живая: она и сочувствует человеку, и переживает за него, и предупреждает его, когда он начинает себя вести безрассудно. Поучительна сказка, которую Пришвин помещает в произведение, в которой он рассказывает о том, как ветер-сеятель принес два семечка, сосны и ели, да и бросил их в одну ямку. И два дерева будут бороться за жизнь, как живые существа. И Пришвин считал, что люди - хозяева природы, поэтому именно они должны бережно к ней относиться.
Андрій- хороший хлопець, яле він зрадив свою відчизну. Це найгірше із того, що він мвг би зробити. Він зрадив не лише свого батька, ай чвою країну, свою віру. І все це лише заради дівчини. Мені такий друг не до вподоби, і я вважаю, що Тарас зробив правильно, вбивши Андрія.
А ось остап - справіжній друг. Він вірний і батькові і Україні. Він до останнього терпить муки і катування, але не здається полякам. Такий друг ніколи не зрадить.
Отже, я б краще дружив з Остапом.
Роль пейзажа в художественном произведении велика. Порой пейзаж выступает как действующее лицо, а иногда как фон, на котором разворачиваются события. В "Кладовой солнца" большое место уделяется описанию природы. Природа у писателя живая: она и сочувствует человеку, и переживает за него, и предупреждает его, когда он начинает себя вести безрассудно.
Поучительна сказка, которую Пришвин помещает в произведение,
в которой он рассказывает о том, как ветер-сеятель принес два семечка, сосны и ели, да и бросил их в одну ямку. И два дерева будут бороться за жизнь, как живые существа.
И Пришвин считал, что люди - хозяева природы, поэтому именно они должны бережно к ней относиться.