1. Какие необычные слова и выражения вы
встретили в тексте? Понравились ли они
вам или остались непонятыми?
2. Как писатель изображает жителей деревни?
Как он к ним относится?
3. Кто из героев произведения понравился
вам больше всех и почему?
4. Почему глава о Нюрке называется «Вода
с закрытыми глазами»?
5. Как автор рисует природу? Что необычно-
го вы увидели в её изображении?
6. Как Юрий Коваль выражает своё отноше-
ние к Родине?
7. Можно ли назвать это произведение пат-
риотическим?
Посмотрите в словарях, что значит слово
«патриот
Белорусский советский писатель, народный писатель БССР (1956), академик (1950) и вице-президент (с 1956) АН БССР.
Родился в крестьянской семье. В 1915 году мобилизован в царскую армию. В 1920 году вступил в Красную Армию (служил до 1923), участвовал в освободительном походе в Западную Белоруссию (1939), в боях с белофиннами и в Великой Отечественной войне 1941-1945.
Окончил педагогический факультет Белорусского университета им. В.И. Ленина (1930). Литературную деятельность начал в 1922 году. Творчество Крапивы сыграло важную роль в развитии сатирических жанров в белорусской советской литературе. Автор многочисленных басен, стихов, поэм, рассказов (сборники "Крапива", 1925, "Басни", 1927, "Люди-соседи", 1928, "Живые явления", 1930, и др.), романа "Медведичи" (книга 1, 1932). Крапива много и плодотворно работает в драматургии; ему принадлежат: героическая драма "Партизаны" (1937), комедия "Кто смеется последним" (1939; Государственная премия СССР, 1941), пьесы "С народом" (1948), "Люди и дьяволы" (1958) и др. Послевоенному мирному строительству посвящены комедии "Поют жаворонки" (1950; Государственная премия СССР, 1951) и "Заинтересованное лицо" (1953). Актуальные по своей тематике, произведения Кондрата Крапивы остросюжетны, насыщены живым народным юмором. Известен также как переводчик русской и зарубежной классики. Книги и пьесы Крапивы переведены на многие языки народов СССР и зарубежных стран. Депутат Верховного Совета БССР 2—8-го созывов.ПРИЗЫ И НАГРАДЫ
Государственная премия СССР (1971) за участие в комплексе работ по белорусской лингвогеографии.
Награждён 3 орденами Ленина, орденом Октябрьской Революции, 3 др. орденами, а также медалями.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".