1. Где родился и жил нищий с мамой, сёстрами, отцом и бабкой?
2.Какое природное явление , по мнению судей, вызывали женщина и её дочь, сняв чулки и прочитав заклинание.
3.Какой предмет государственной важности спрятал наследный принц, покидая кабинет королевского дворца?
4.Как называлась должность мальчика при дворе, которого наказывали за ошибки принца?
5.Что делал с королевской печатью нищий, когда был принцем?
6.Какое животное спало однажды на груди короля Англии Произведение Принц и нищий

Бороди́нское сраже́ние (во французской традиции — «сражение на Москве-реке» , фр. Bataille de la Moskowa) — крупнейшее сражение Отечественной войны 1812 года между русской и французской армиями. Состоялось 7 сентября (26 августа по старому стилю) 1812 г. у села Бородино (в 125 км западнее Москвы) .

Сражение закончилось неопределённым для обеих сторон результатом. Французские войска под командованием Наполеона не смогли одержать решающую победу над русскими войсками под командованием генерала Кутузова, достаточную для победы во всей кампании. Последовавшее отступление русской армии после сражения было продиктовано стратегическими соображениями и в конечном итоге привело к поражению Наполеона. После вторжения французской армии на территорию Российской Империи в июне 1812 года русские войска постоянно отступали. Из-за быстрого продвижения французов и подавляющего их превосходства главнокомандующему русской армией, генералу Барклаю-де-Толли, не удавалось подготовить войска к сражению, а вступать в неподготовленный бой было опасно, так как это грозило потерей армии. Затянувшееся отступление вызвало общественное недовольство, поэтому Александр I сместил Барклая-де-Толли и назначил главнокомандующим генерала-от-инфантерии Кутузова. Однако и ему пришлось отступать, чтобы выиграть время для сбора всех сил.

22 августа (по ст. стилю) русская армия, отступавшая от Смоленска, расположилась у села Бородино, в 124 км от Москвы, где Кутузов решил дать генеральное сражение; откладывать его дальше было невозможно, так как от Кутузова требовали остановить продвижение Наполеона к Москве. 24 августа (5 сентября) состоялось сражение при Шевардинском редуте, которое задержало французские войска и дало возможность русским построить укрепления на основных позициях

Ще кілька десятків років тому мало хто в нашій країні міг уявити, наскільки доступними та зручними можуть бути досягнення новітніх високих технологій. сьогодні майже в усіх родинах із середнім та високим достатком є ій персональний комп'ютер, найчастіше підключений до мережі інтернет. із великим задоволенням ми користуємося маленьким кишеньковим комп'ютером — мобільним телефоном, який дає можливість у будь-який момент зв'язатися з потрібною людиною.  новий час змінює свідомість, прискорюються процеси ізації. проте кожне наукове відкриття, кожна технічна новація призводить до наслідків печальних. особливо коли ультрасучасна технологія стає заручником недобрих людських намірів або просто потрапляє до рук неуків, бездарностей, , невідповідальних людей.  наприклад, наприкінці xx ст. в україні "мирний" атом став причиною радіаційного забруднення великої території родючої землі, тяжких захворювань та смертей людей. наслідки чорнобильської катастрофи остаточно не зникнуть із поколінням її очевидців, а будуть проявлятися у вигляді генетичних мутацій та погіршення стану здоров'я онуків тих, хто вважав пожежу на атомній станції не таким уже й великим лихом та свято вірив у всемогутність радянського уряду.  у середині xx ст. над японськими містами хіросімою та нагасакі було проведено жахливий за своїми наслідками експеримент. кожна людська смерть — це страшна трагедія. ці дві події пов'язані між собою багато чим, хоча схематично цей зв'язок можна зобразити так: наукове відкриття — людське страждання і смерть.  постає одвічне питання: хто винен? безперечно, винні ті, хто ухвалив рішення та здійснив атомне бомбардування, ті, хто своєчасно не зреагував на пожежу в атомному реакторі. але найбільша провина і відповідальність лежить на тих, хто "подарував" людству можливість користуватися тим самим атомом.  талановитий науковець завжди дивиться на світ не так, як інші: він здатен побачити невидимі іншим закономірності, маніпулювати найрізноманітнішою інформацією, проводити досліди, експерименти. результатом цієї діяльності є відкриття, які, у свою чергу, можуть принести людству користь або шкоду.  проблема відповідальності вчених за свої наукові відкриття своєрідно розкривається у п'єсі б. брехта "життя галілея".