Ще за життя драматурга п'єси Генріка Ібсена були визнані новаторськими, а їх автора називали творцем справжньої реалістичної драми, яка у своїй основі завжди трагічна. Ібсен, створюючи аналітичну драму, розкриває глибинну трагічність і жорстокість дійсності, приховану під зовнішнім благополуччям, а також здатність вольової людини протистояти обставинам. У драмах Ібсена перед читачем і глядачем постають не виняткові люди і події і не ті персонажі, які виступають "рупором ідеї автора", а звичайні люди зі своїми проблемами і пристрастями, достоїнствами і вадами, які живуть в характерних для своєї епохи умовах. Саме завдяки цьому драматургія Ібсена мала такий відгомін як у Норвегії, так і в усьому світі.
У п'єсі "Ляльковий дім", написаній 1879 року, відбувається повний перехід драматурга до нової, реалістичної драми. Ця п'єса була сприйнята передусім як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена суть його п'єси полягає не лише в цьому: у "Ляльковому домі" порушує центральне для нього питання про звільнення людини взагалі, про створення особистості.
На перший погляд, Нора, героїня "Лялькового дому", — лише лялечка, життєрадісна "білочка", господиня тихого й охайного будиночка, що нагадує ляльковий. Чоловік Нори, Торвальд Хельмер, сприймає її не як рівну собі особистість, а як іграшку-"жайворонка", "лялечку". За вісім років, прожитих разом, Торвальд жодного разу не говорив із Норою серйозно. У ставленні Торвальда до дружини показовим є також епізод, коли він веде Нору з маскараду відразу після тарантели, щоб "зберегти ефект", створений нею. Головне для Торвальда — щоб Нора "грала" за його правилами. Нора не виховує дітей, а грає з ними, ніби продовжуючи гратися ляльками; вона оточена майже іграшковими предметами (не випадково у першій дії п'єси Нора прикрашає різдвяну ялинку).
Эпизод битвы Мцыри с барсом является в поэме ключевым, а также наиболее известным и изученным. Он неоднократно иллюстрировался художниками (вспомним рисунки О. Пастернака, Дубовского или же гравюры, выполненные Константиновым к поэме — у каждого из них этот эпизод находит свое отображение). Дли критиков и литературоведов, изучавших поэму, анализ эпизода боя Мцыри с барсом также имеет первостепенное значение. В нем сосредоточены и раскрываются все черты характера главного героя, поэтому бой с барсом Мцыри служит ключом к пониманию произведения.
В небольшой по размеру поэме «Мцыри» эпизоду с барсом уделено целых четыре строфы (16-19). Отводя для него столько места и размещая сцену боя в середине поэмы, Лермонтов уже композиционно подчеркивает значимость эпизода. Вначале подробно описывается барс. Важно заметить, что характеристика дикого зверя в устах Мцыри дается без малейшего страха или неприязни, напротив, юноша заворожен красотой и силой хищника. Шерсть на нем «отливалась серебром», глаза светятся, как огни. В ночном лесу, под изменчивым лунным светом, он похож на ожившую сказку, на одно из тех невероятно старинных преданий, которые могли бы рассказывать Мцыри-ребенку его мать и сестры. Хищник, так же как и Мцыри, наслаждается ночью, он играет, «весело визжит»
Ще за життя драматурга п'єси Генріка Ібсена були визнані новаторськими, а їх автора називали творцем справжньої реалістичної драми, яка у своїй основі завжди трагічна. Ібсен, створюючи аналітичну драму, розкриває глибинну трагічність і жорстокість дійсності, приховану під зовнішнім благополуччям, а також здатність вольової людини протистояти обставинам. У драмах Ібсена перед читачем і глядачем постають не виняткові люди і події і не ті персонажі, які виступають "рупором ідеї автора", а звичайні люди зі своїми проблемами і пристрастями, достоїнствами і вадами, які живуть в характерних для своєї епохи умовах. Саме завдяки цьому драматургія Ібсена мала такий відгомін як у Норвегії, так і в усьому світі.
У п'єсі "Ляльковий дім", написаній 1879 року, відбувається повний перехід драматурга до нової, реалістичної драми. Ця п'єса була сприйнята передусім як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена суть його п'єси полягає не лише в цьому: у "Ляльковому домі" порушує центральне для нього питання про звільнення людини взагалі, про створення особистості.
На перший погляд, Нора, героїня "Лялькового дому", — лише лялечка, життєрадісна "білочка", господиня тихого й охайного будиночка, що нагадує ляльковий. Чоловік Нори, Торвальд Хельмер, сприймає її не як рівну собі особистість, а як іграшку-"жайворонка", "лялечку". За вісім років, прожитих разом, Торвальд жодного разу не говорив із Норою серйозно. У ставленні Торвальда до дружини показовим є також епізод, коли він веде Нору з маскараду відразу після тарантели, щоб "зберегти ефект", створений нею. Головне для Торвальда — щоб Нора "грала" за його правилами. Нора не виховує дітей, а грає з ними, ніби продовжуючи гратися ляльками; вона оточена майже іграшковими предметами (не випадково у першій дії п'єси Нора прикрашає різдвяну ялинку).
Объяснение:
Эпизод битвы Мцыри с барсом является в поэме ключевым, а также наиболее известным и изученным. Он неоднократно иллюстрировался художниками (вспомним рисунки О. Пастернака, Дубовского или же гравюры, выполненные Константиновым к поэме — у каждого из них этот эпизод находит свое отображение). Дли критиков и литературоведов, изучавших поэму, анализ эпизода боя Мцыри с барсом также имеет первостепенное значение. В нем сосредоточены и раскрываются все черты характера главного героя, поэтому бой с барсом Мцыри служит ключом к пониманию произведения.
В небольшой по размеру поэме «Мцыри» эпизоду с барсом уделено целых четыре строфы (16-19). Отводя для него столько места и размещая сцену боя в середине поэмы, Лермонтов уже композиционно подчеркивает значимость эпизода. Вначале подробно описывается барс. Важно заметить, что характеристика дикого зверя в устах Мцыри дается без малейшего страха или неприязни, напротив, юноша заворожен красотой и силой хищника. Шерсть на нем «отливалась серебром», глаза светятся, как огни. В ночном лесу, под изменчивым лунным светом, он похож на ожившую сказку, на одно из тех невероятно старинных преданий, которые могли бы рассказывать Мцыри-ребенку его мать и сестры. Хищник, так же как и Мцыри, наслаждается ночью, он играет, «весело визжит»