1. Ернеста Хемінгуея нагороджено Нобелівською премією за твір:
А «Прощавай, зброє!» Б «Старий і море» В «Фієста» Г «По кому подзвін» Д «Острови в океані»
2. Події в повісті Ернеста Хемінгуея «Старий і море» відбуваються:
А у штаті Флорида в США Б на Кубі В у штаті Каліфорнія в США Г у Мексиці Д на Гавайях
3. У морі під час полювання за рибою старий Сантьяго почувався: А нещасним
Б самотнім В вправним рибалкою Г збудженим Д натхненним
4. Наприкінці твору «Старий і море» герой доходить висновку, що людина: А має обстоювати власні інтереси
Б створена не для поразки, її не можна здолати В слабка істота, її можна знищити Г повинна підкоритися стихії, обставинам
5. Сенс існування старого Сантьяго полягає у: А пошуку спорідненої душі Б щоденних зустрічах з морем
В постійній боротьбі за виживання Г риболовлі
6. Сантьяго, герою твору Ернеста Хемінгуея «Старий і море», не щастило: А 78 днів Б 80 днів В 84 дні Г 72 дні Д 70 днів
7. Про Сантьяго в повісті піклуються: А мешканці селища Б Червоний Хрест В хлопчик Манолін Г туристи Д футболісти
8. До риб, птахів й усіх інших тварин, що зустрічалися в морі, Сантьяго ставився як до:
А істот, рівних собі Б засобу виживання В ворогів, з якими вів боротьбу Г їжі Д дітей
9. Сантьяго бачив уві сні: А левів Б марлінів В пум Г пантер Д ягуарів
10. У сюжеті про поєдинок Сантьяго з рибою втілена ідея про: А неспроможність людини здолати силу природи
Б вічний зв’язок людини з природою В залежність життя людини від випадку Г співіснування людини і природи
Д необхідність бережного ставлення до природи
11. Риба, яку ловив Сантьяго, є символом: А нездоланної стихії Б вдачі людини, її мети В поразки людини
Г навколишнього зла Д мудрості
12. Жанрова специфіка твору Ернеста Хемінгуея «Старий і море»: А повість-казка Б новела В повість-притча
Г філософська казка Д роман-притча
13. Потрапивши у складну життєву ситуацію, герої творів Хемінгуея зазвичай: А вагаються у своєму виборі
Б скоряються обставинам В виявляють непересічну моральну силу Г перемагають завдяки фізичній силі
14. Ім’я Ясунарі Кавабата стало широко відомим після публікації книги:
А «Осінній дощ» Б «Голос гір»
В «Тисяча журавлів» Г «Країна снігу» Д «Щоденник шістнадцятирічного юнака» 15. Кавабата першим в японській літературі здобув: А Ленінську премію Б Нобелівську премію
В премію імені Сервантеса Г Гонкурівську премію Д Пулітцерівську премію
16. У сюжетну основу повісті «Тисяча журавлів» покладено: А чайну церемонію Б вибух ядерної бомби у Хіросімі та Нагасакі В лікування японської дівчинки від променевої хвороби Г зустріч японської дівчини та російського хлопця в Москві
Д кохання японки та українця
17. Сенс чайної церемонії для японців полягає в: А відпочинку людини від буденних турбот Б ритуал і спілкування з предками В можливості подумати про життя, очистити душу від буденності, нагадати про гармонійну єдність людини і природи Г тамуванні спраги Д осяганні «шляху меча»
18. Чайна церемонія в сюжеті роману «Тисяча журавлів» є: А художньою деталлю Б сюжетом у сюжеті
В одним із елементів сюжету, частиною твору Г основою оповіді, її внутрішнім змістом і суттю Д тлом для основних подій
19. Носієм вульгаризації традиційного обряду, духовної ницості в повісті є: А Оота Б Тікако В Юкіко Г Фуміко Д Кікудзі
20. Образ крилатих журавлів в романі є символом: А чистоти й краси, до яких прагне людська душа
Б розкутості духу В творчого злету Г пробудження природи Д світла вранішнього сонця
21. Темою роману «Тисяча журавлів» є пошуки: А істини Б сенсу життя В свого «я» у світі Г краси, чистоти, ідеалу
22. Втіленням вишуканості, ідеальної природної краси в романі є: А) квітка; б) чашка; в) хустка; г) глечик.
23. У своїх творах Ясунарі Кавабата порушує проблеми: а) моралі і краси; б) суспільства XX століття і бездуховності в ньому; в) духовних традицій світової літератури і цінностей японського народу; г) духовного стану сучасного японця. 24. Існує чотири правила чайної церемонії: гармонія, чистота, спокій, а також: а) чемність; б) мовчазність;
в) скромність; г) байдужість.
Татьяна – простая провинциальная девица, она не красавица и поражает фантазерство обилием контрастных черт в характере. Задумчивость и мечтательность выделяют её среди поместных обывателей, она чувствует себя одиноко среди людей, не понять её душевных запросов. Характер Татьяны не изменился, хотя жизнь принесла ей одни страдания и она не нашла того, к чему стремилась своей возвышенной душой. В её характере уже с детства было такое, что отличало героиню от других девушек её круга. Она не ласкалась к родителям, мало играла с детьми, не занималась рукоделием, не интересовалась модой. С детва Татьяна жила среди природы и любила её. Татьяна пытается выйти из привычного для сельской барышни круга. Она – первая! – описывает письмо Онегину. У Татьяны её поступками руководит "мятежное воображение" умеряется и направляется "умом и волею живой". Татьяна имеет великолепные черты: мечтательность, любовь к природе, романтическая вера в предчувствия и предназначения. Привлекают её нравственные качества: душевная простота, искренность, безыскусственность. Есть у героини и ещё большое преимущество: Татьяна близка к национальной и народной почве. Уже самим именем героини, распространённым в то пора главным образом в простом народе, Пушкин хочет подчеркнуть близость Татьяны к народной массе. "Русская душою", по характеристике поэта, Татьяна любила родную природу и народные обычаи. Через дворовых девушек и, особенно через няню, она познакомилась с народной поэзией и полюбила её. Татьяна "думает о поселянах" бедным. Татьяна Ларина начинает собой галерею прекрасных образов русской женщины, нравственно безупречной, верной долгу, ищущей сильно содержащей жизни.
В сцене последнего свидания Татьяны с Онегиным ещё полнее раскрываются её высокие душевные качества: нравственная безупречность, правдивость, верность долгу, решительность пора, Татьяну выдали замуж, хотя в её сердце по-прежнему живёт первая любовь. Но она остаётся верна своему долгу. Онегин, такой умный и тонкий, не смог своевременно оценить бесценный дар любви, посланный ему Богом. Близость к крестьянам, сильное влияние няни, воспитывали в Татьяне простоту, искренность, твёрдые основы нравственности, верность долгу и демократизм