1.Что вы чувтствуете глядя на картину Калиниского "Авега"? 2.Какой главный замысел? 3.Что именно хотел сообщить нам автор? 4.Какие выразительные средства использовал автор при создании картины?
Тема твору: розповідь про ставлення Олеся до природи, власне світосприйняття, яке відмінне від діда Прокопа.
Ідея твору: Оспівування людей з неповторним внутрішнім світом, заклик любити та берегти природу.
Мета твору: тільки добра та милосердна людина може тонко відчувати природу.
Проблематика твору: бережливе ставлення до природи, особистість характеризується гідними вчинками, доброта та милосердя зроблять світ добрішим, індивідуальний підхід у навчальному процесі, нема щастя на чужому нещасті.
Композиція твору
Експозиція: дорога Олеся до школи
Зав'язка: непорозуміння на уроці малювання між учителькою та учнем
Розвиток дій: втеча з уроку, блукання верболозами, примирення з Федьком, зустріч з дідом
Кульмінація: розмова з дідом, непорозуміння та образа
Розв'язка: вечеря без Олеся, сон хлопця, народження нового дня
ір; обсяг твору приблизно 6 сторінок; зображено мало подій: бійка біля річки, урок у школі, поїздка з дідом за дровами; діють п'ять персонажів: Олесь, учителька, Федько Тойкало, дід Прокіп та мати хлопчика; усі події відбуваються за один день).
Короткий виклад твору.
На початку зими до школи Олеся лежать дві стежки: одна бором, друга — річкою. Мати наказує ходити довшою, проте безпечною дорогою. Олесь слухняний син. «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».
У зимовому лісі «йому подобається робити перші протопти в заметах, …. малювати на снігу всяку всячину» пальцем. «…Хата виходить, з бовдура дим валує, а на тину півень горланить, розчепіривши дзьоба ножицями». Довго милується своїм творінням, поки хтось із двору не нагадає про школу.
Дорогою зустрічає дятла на сосні, який «гартованим дзьобом» залишив шишку в дуплі. Спершу хотів її взяти, але передумав: нехай залишиться для дятла. «Притулився вухом до стовбура. ..під корою щось жалібно скрипіло, а внизу під підошвами в Олеся ворушилось коріння — помирає сосна... Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи».
На мілині, де лід річки міцніший, бігає ватага хлопчаків, кличуть Олеся забавлятися. «Навіщо лід псуєте? — у відповідь Олесь. — Він ще молодий».
Дітвора сміється: дивак. А Федько Тойкало розбишакувато заволав бити Олеся. Ударив та заховався серед хлопців.
Как и все произведения Л.Н.Толстого, трилогия “Детство. Отрочество. Юность” явилась, по сути, воплощением большого количества замыслов и начинаний. В ходе работы над произведением писатель тщательно оттачивал каждую фразу, каждую сюжетную комбинацию, старался подчинить все художественные средства четкому следованию общей идее. В тексте толстовских произведений важно все, мелочей нет. Каждое слово употреблено не случайно, каждый эпизод продуман.
Главной целью Л.Н.Толстого становится показ развития человека как личности в пору его детства, отрочества и юности, то есть в те периоды жизни, когда человек наиболее полно ощущает себя в мире, свою нерасторжимость с ним, и затем, когда начинается отделение себя от мира и осмысление окружающей его среды. Отдельные повести составляют трилогию, действие же в них происходит согласно идее, сначала в усадьбе Иртеньевых (“Детство”), затем мир значительно расширяется (“Отрочество”). В повести “Юность” тема семьи, дома звучит во много раз приглушеннее, уступая место теме взаимоотношений Николеньки с внешним миром. Не случайно со смертью матери в первой части разрушается гармония отношений в семье, во второй — умирает бабушка, унося с собой огромную моральную силу, и в третьей — папа вторично женится на женщине, у которой даже улыбка всегда одинаковая. Возвращение прежнего семейного счастья становится совершенно невозможным. Между повестями существует логическая связь, оправданная прежде всего логикой писателя: становление человека хоть и разделяется на определенные стадии, однако непрерывно на самом деле.
Объяснение:
Тема твору: розповідь про ставлення Олеся до природи, власне світосприйняття, яке відмінне від діда Прокопа.
Ідея твору: Оспівування людей з неповторним внутрішнім світом, заклик любити та берегти природу.
Мета твору: тільки добра та милосердна людина може тонко відчувати природу.
Проблематика твору: бережливе ставлення до природи, особистість характеризується гідними вчинками, доброта та милосердя зроблять світ добрішим, індивідуальний підхід у навчальному процесі, нема щастя на чужому нещасті.
Композиція твору
Експозиція: дорога Олеся до школи
Зав'язка: непорозуміння на уроці малювання між учителькою та учнем
Розвиток дій: втеча з уроку, блукання верболозами, примирення з Федьком, зустріч з дідом
Кульмінація: розмова з дідом, непорозуміння та образа
Розв'язка: вечеря без Олеся, сон хлопця, народження нового дня
ір; обсяг твору приблизно 6 сторінок; зображено мало подій: бійка біля річки, урок у школі, поїздка з дідом за дровами; діють п'ять персонажів: Олесь, учителька, Федько Тойкало, дід Прокіп та мати хлопчика; усі події відбуваються за один день).
Короткий виклад твору.
На початку зими до школи Олеся лежать дві стежки: одна бором, друга — річкою. Мати наказує ходити довшою, проте безпечною дорогою. Олесь слухняний син. «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».
У зимовому лісі «йому подобається робити перші протопти в заметах, …. малювати на снігу всяку всячину» пальцем. «…Хата виходить, з бовдура дим валує, а на тину півень горланить, розчепіривши дзьоба ножицями». Довго милується своїм творінням, поки хтось із двору не нагадає про школу.
Дорогою зустрічає дятла на сосні, який «гартованим дзьобом» залишив шишку в дуплі. Спершу хотів її взяти, але передумав: нехай залишиться для дятла. «Притулився вухом до стовбура. ..під корою щось жалібно скрипіло, а внизу під підошвами в Олеся ворушилось коріння — помирає сосна... Олесь нагріб чобітками снігу під окоренок, утрамбував його гарненько і, вирішивши, що тепер сосна не впаде, погицав через замети до школи».
На мілині, де лід річки міцніший, бігає ватага хлопчаків, кличуть Олеся забавлятися. «Навіщо лід псуєте? — у відповідь Олесь. — Він ще молодий».
Дітвора сміється: дивак. А Федько Тойкало розбишакувато заволав бити Олеся. Ударив та заховався серед хлопців.
«
Как и все произведения Л.Н.Толстого, трилогия “Детство. Отрочество. Юность” явилась, по сути, воплощением большого количества замыслов и начинаний. В ходе работы над произведением писатель тщательно оттачивал каждую фразу, каждую сюжетную комбинацию, старался подчинить все художественные средства четкому следованию общей идее. В тексте толстовских произведений важно все, мелочей нет. Каждое слово употреблено не случайно, каждый эпизод продуман.
Главной целью Л.Н.Толстого становится показ развития человека как личности в пору его детства, отрочества и юности, то есть в те периоды жизни, когда человек наиболее полно ощущает себя в мире, свою нерасторжимость с ним, и затем, когда начинается отделение себя от мира и осмысление окружающей его среды. Отдельные повести составляют трилогию, действие же в них происходит согласно идее, сначала в усадьбе Иртеньевых (“Детство”), затем мир значительно расширяется (“Отрочество”). В повести “Юность” тема семьи, дома звучит во много раз приглушеннее, уступая место теме взаимоотношений Николеньки с внешним миром. Не случайно со смертью матери в первой части разрушается гармония отношений в семье, во второй — умирает бабушка, унося с собой огромную моральную силу, и в третьей — папа вторично женится на женщине, у которой даже улыбка всегда одинаковая. Возвращение прежнего семейного счастья становится совершенно невозможным. Между повестями существует логическая связь, оправданная прежде всего логикой писателя: становление человека хоть и разделяется на определенные стадии, однако непрерывно на самом деле.
Надеюсь смогла ...