1. Что такое автобиографичность произведения? Как она проявляется у Л.Н.Толстого и М.Горького? 2. Как называются другие части трилогий Л.Н.Толстого и М.Горького? Что отражают эти названия?
Іліа́да (дав.-гр. Ἰλιάς, МФА: [iːliás]) — кіклічна поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів. Авторство приписують Гомеру. Ця поема є найдавнішою зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою й об'єднанням численних переказів Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.
ІліадаἸλιάς

Єлена та Паріс, червонофігурний кратер, анонімний Вазописець із Стокгольма 1999Жанркіклічна поемаАвторприписується ГомеруМовадавньогрецька моваНаписано8 ст. до н.е.Попередній твірКіпріїНаступний твірЕфіопіда і Posthomericad Цей твір у Вікісховищі Цей твір у Вікіцитатах
Разом з «Одіссеєю» має 8-й номер у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часівжурналу Ньюсвік[1].
Описано події десятого року облоги Трої(Іліона) об'єднаним військом грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Єлени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само, як і результат війни (загибель Трої), заздалегідь в Іліаді є відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу — епізод з історії облоги Трої.
Текст «Іліади» зберігся у редакції олександрійських філологів, які розділили поему на 24 пісні у 3 ст. до н. е.: кількість пісень в «Іліаді» була пов'язана з кількістю літер у давньогрецькому алфавіті (24). Епічні оповіді, оброблені в «Іліаді», мають тривалу історію. Розкопки Шлімана в Трої виявили культуру, яка відповідає описам «Іліади» і датовану кінцем 2 тисячоліття до н. е. Дешифровані хетські написи також свідчать про існування могутньої ахейської держави в 13 столітті до н. е. і навіть містять низку імен, досі відомих лише з давньогрецького епосу.
В «Іліаді» зображуються соціальні відносини «гомерівського періоду», проте в ній збереглися також і рудименти мікенської доби. Наприклад, більшість персонажів «Іліади» з'явилися ще до грецьких богів, видозмінених у процесі схрещення місцевих культів із релігією Зевса — бога нових завойовників. За Узенером, у самому циклі сказань про взяття Трої («Священного Іліону») і наступному поверненні грецьких воїнів, можна побачити відлуння прадавніх міфів. Мотиви, що мають основне значення в побудові сюжету «Іліади», теж запозичені з інших сказань: «гнів Ахілла» — з епосу про гнів Мелеагра, а мотив розколу між Зевсом і Герою — із циклу міфів про Геракла.
Интерес к родной истории ведёт к расцвету летописания, появлению исторических повестей и хронографов
На Русь приезжают сербские и болгарские писатели, привозятся переводные сочинения и делаются новые переводы произведений исторических, богословских, природоведческих.
Писатели Древней Руси стремились заинтересовать читателя. Но фабула их произведений проста, а повествование - неторопливо.
Люди Древней Руси читали книги не спеша, перечитывая одно и то же произведение по нескольку раз, ища в нём наставлений, советов либо изображения значительных событий из истории.
В древнерусской литературе есть герои, совершающие великие подвиги на поле брани или нравственного совершенствования. Подобно фольклору, литература останавливалась только на событиях исключительных.
В литературе древней не было стихов, но была поэзия. Анонимные авторы любили гиперболы, сравнения, олицетворения.
Поэтичность древнерусской литературы в значительной степени связана с её близостью к устному народному творчеству. Писатели, подобно сказителям, создавали эпические произведения. В ткань многих произведений вплетали народные песни. А какие прекрасные народные плачи можно найти в летописях и повестях! Помимо плачей, в литературе звучат и прославления — «славы».
Но не надо преувеличивать значение устного народного творчества в литературе Древней Руси. При всей близости к фольклору это была литература письменная.
Іліа́да (дав.-гр. Ἰλιάς, МФА: [iːliás]) — кіклічна поема, що налічує 24 пісні, які складаються з 15693 віршів. Авторство приписують Гомеру. Ця поема є найдавнішою зі збережених пам'яток грецької літератури. «Іліада» є переробкою й об'єднанням численних переказів Стародавньої Греції про подвиги давніх героїв.
ІліадаἸλιάς

Єлена та Паріс, червонофігурний кратер, анонімний Вазописець із Стокгольма 1999Жанркіклічна поемаАвторприписується ГомеруМовадавньогрецька моваНаписано8 ст. до н.е.Попередній твірКіпріїНаступний твірЕфіопіда і Posthomericad Цей твір у Вікісховищі Цей твір у Вікіцитатах
Разом з «Одіссеєю» має 8-й номер у Рейтингу 100 найкращих книг усіх часівжурналу Ньюсвік[1].
Описано події десятого року облоги Трої(Іліона) об'єднаним військом грецьких вождів. Сказання про попередні події (викрадення Єлени Парісом, виступ греків (ахейців) під верховним начальством Агамемнона), постаті головних вождів (Агамемнон, Менелай, Ахілл, Одісей, Нестор, Діомед, Аякс, Ідоменей та ін., троянський цар Пріам, його сини Гектор, Паріс і т. д.), так само, як і результат війни (загибель Трої), заздалегідь в Іліаді є відомими. Іліада охоплює лише незначний проміжок часу — епізод з історії облоги Трої.
Текст «Іліади» зберігся у редакції олександрійських філологів, які розділили поему на 24 пісні у 3 ст. до н. е.: кількість пісень в «Іліаді» була пов'язана з кількістю літер у давньогрецькому алфавіті (24). Епічні оповіді, оброблені в «Іліаді», мають тривалу історію. Розкопки Шлімана в Трої виявили культуру, яка відповідає описам «Іліади» і датовану кінцем 2 тисячоліття до н. е. Дешифровані хетські написи також свідчать про існування могутньої ахейської держави в 13 столітті до н. е. і навіть містять низку імен, досі відомих лише з давньогрецького епосу.
В «Іліаді» зображуються соціальні відносини «гомерівського періоду», проте в ній збереглися також і рудименти мікенської доби. Наприклад, більшість персонажів «Іліади» з'явилися ще до грецьких богів, видозмінених у процесі схрещення місцевих культів із релігією Зевса — бога нових завойовників. За Узенером, у самому циклі сказань про взяття Трої («Священного Іліону») і наступному поверненні грецьких воїнів, можна побачити відлуння прадавніх міфів. Мотиви, що мають основне значення в побудові сюжету «Іліади», теж запозичені з інших сказань: «гнів Ахілла» — з епосу про гнів Мелеагра, а мотив розколу між Зевсом і Герою — із циклу міфів про Геракла.
Интерес к родной истории ведёт к расцвету летописания, появлению исторических повестей и хронографов
На Русь приезжают сербские и болгарские писатели, привозятся переводные сочинения и делаются новые переводы произведений исторических, богословских, природоведческих.
Писатели Древней Руси стремились заинтересовать читателя. Но фабула их произведений проста, а повествование - неторопливо.
Люди Древней Руси читали книги не спеша, перечитывая одно и то же произведение по нескольку раз, ища в нём наставлений, советов либо изображения значительных событий из истории.
В древнерусской литературе есть герои, совершающие великие подвиги на поле брани или нравственного совершенствования. Подобно фольклору, литература останавливалась только на событиях исключительных.
В литературе древней не было стихов, но была поэзия. Анонимные авторы любили гиперболы, сравнения, олицетворения.
Поэтичность древнерусской литературы в значительной степени связана с её близостью к устному народному творчеству. Писатели, подобно сказителям, создавали эпические произведения. В ткань многих произведений вплетали народные песни. А какие прекрасные народные плачи можно найти в летописях и повестях! Помимо плачей, в литературе звучат и прославления — «славы».
Но не надо преувеличивать значение устного народного творчества в литературе Древней Руси. При всей близости к фольклору это была литература письменная.