1. Байрон за походженням був:
а) лордом
б) князем;
в) пером.
2. Фізична вада Байрона:
а) глухота;
б) сліпота;
в) кульгання.
3. Характерна прикмета творчості Байрона:
а) захоплення життям;
б) розчарування у суспільстві;
в) оспівування кохання.
4. Твір Байрона, що мав негативний відгук у пресі:
а) поема «Паломництво Чайльд Гарольда»;
б) поема «Гяур»;
в) поетична збірка «Часи дозвілля».
5. Другом Байрона був поет:
а) Вільям Вордсворт;
б) Йоганн Вольфганг Гете;
в) Персі Біші Шеллі.
6. Чого прагне душа ліричного героя у вірші «Мій дух як ніч.»?
а) веселощів;
б) сліз;
в) спокою.
7. Першим у європейській літературі романом у віршах вважають твір Байрона:
а) «Дон Жуан»;
б) «Паломництво Чайльд Гарольда»;
в) «Мазепа».
8. Перший у новій європейській літературі зразок ліро-епічної поеми мав назву:
а) «Дон Жуан»;
б) «Паломництво Чайльд Гарольда»;
в) «Мазепа».
9. Сюжет про українського гетьмана Мазепу поет відшукав у:
а) «Історії Карла XII» Дідро;
б) «Історії Карла XII» Руссо;
в) «Історії Карла XII» Вольтера.
10. Розповідь в поемі «Мазепа» ведеться від імені:
а) автора;
б) Карла XII;
в) Мазепи.
11. Кого бачить в степу Мазепа?
а) зграю вовків;
б) табун диких коней;
в) зграю шулік.
12. Доля Байрона нагадує персонажа із його ж твору:
а) Мазепу;
б) Прометея;
в) Дон Жуана
Однажды мы со своими друзьями решили полететь на планету Юпитер. Мы надели скафанрры, и полетели. Вот мы оказались в открытом космосе. Вокруг нас летали кометы, и ярко светили звёзды. Вскоре мы долетели до планеты Марс. Первой ступила на Марс я. Затем мои друзья. Я осмотрела вокруг и увидела, что на этой планете множество кратеров и очень низская температура. Опять мы сели в наш корабль, но тут аварийная сигнализация! И тут я проснулась! Это звонил будильник в школу! Оказывается это был просто сон, зато фантастический!
Література, як і саме людське життя, розвивається за своїми законами. Так само, як на зміну одній історичній епосі, одному соціальному ладу приходить інший, так і в літературному процесі на зміну одному мистецькому напряму приходить новий.
XVII—XVIII сторіччя стали періодом розвитку українського бароко. Бароко не лише мистецький стиль, але й особлива модель світосприймання. Ми зустрічаємо барокові мотиви в архітектурі, живописі, навіть в оздобленні інтер'єрів. Свій вплив мистецтво бароко мало на літературу — як європейську, так і українську. Бароко, так би мовити, припало до душі українським митцям, тож здобутки нашого мистецтва в межах цього стилю нічим не поступаються бароко європейському.
Які ж характерні риси цього напряму? Насамперед це метафоричність світосприймання, в чомусь — навіть складність. Світ стає мінливим, сповненим символів, реальність метафорична та неоднозначна... Такою постає дійсність для людини епохи бароко. Вплив церкви та держави посилюється, мотиви церковного та світського мистецтва поєднуються між собою — це принципово нове явище українського мистецтва, оскільки до початку XVII століття ці мотиви різко розмежовувались.