Тема: Первоначальные попытки классификации химических элементов.
Понятие о группах сходных элементов. Естественные семейства щелочных
металлов и галогенов. Благородные газы.
План: 1.Классификации химических элементов.
2.Группы сходных элементов.
А) Щелочные металлы;( )
Б) Щелочно-земельные металлы;( )
В) Галогены;( )
Г) Благородные газы ( )
Дано: V(O₂) = 22,4 л/моль * 0,5 моль = 11,2 л
n(O₂) = 0,5 моль V(NH₃) = 22,4 л/моль * 2,3 моль = 51,52 л
n(NH₃) = 2,3 моль
Vm = 22,4 л/моль ответ: V(O₂) = 11,2 л, V(NH₃) = 51,52 л
Найти: V(O₂) - ? V(NH₃) - ?
2) n =
Дано: n(CO₂) =
V(CO₂) = 89,6 л = 4 моль
V(NH₃) = 44,8 л n(NH₃) =
Vm = 22,4 л/моль = 2 моль
Найти: n(CO₂) - ? n(NH₃) - ?
ответ: n(CO₂) = 4 моль,n(HN₃) = 2 моль
3)
Дано:
V(O₂) = 1,12 л N = Na * n
Na = 6*10₂₃ молекул n =
Найти: N(O₂) - ? n(O₂) =
N(O₂) = 6 * 10²³ молекул * 0,05 моль =
= 0,3 * 10²³ молекул
ответ: N(O₂) = 0,3 * 10²³ молекул
АМІНООЦТОВА КИСЛОТА, ЇЇ МОЛЕКУЛЯРНА ТА СТРУКТУРНА ФОРМУЛИ, ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ. ФУНКЦІОНАЛЬНІ АМІНО- ТА КАРБОКСИЛЬНА ГРУПИ. АМФОТЕРНІ ВЛАСТИВОСТІ, УТВОРЕННЯ ПЕПТИДІВ
Амінооцтова кислота (гліцин)
Після опрацювання § 34 ви зможете:
називати функціональну аміногрупу; наводити приклади застосування амінооцтової кислоти; складати молекулярну та структурну формулу цієї сполуки; характеризувати склад, структуру, фізичні та хімічні властивості амінооцтової кислоти; ілюструвати властивість амінооцтової кислоти утворювати пептиди рівняннями хімічних реакцій; розрізняти за функціональними ознаками амінокимлоти; обґрунтовувати застосування амінооцтової кислоти її властивостями та роль у живому організмі.
На шляху до успіху пригадаємо з курсів хімії, біології, основ здоров’я:
звідки походять назви «гліцерин», «глюкоза», «колоїдний»; які елементи є органогенами; яка молекулярна та структурна формули оцтової кислоти; яка функціональна група карбонових кислот; як скласти повну структурну формулу речовини за її спрощеною структурною формулою; які властивості речовин з йонними кристалічними гратками; які властивості виявляють кислоти й основи; що таке амфотерність.
• Чому гліцин? Вивчаючи полісахариди (які?), ви дізналися, що чи не найважливішою їхньою властивістю є гідроліз. У 1820 р. французький хімік Анрі Браконно здійснював кислотний гідроліз хрящів і сухожиль.
Він тривалий час кип'ятив їх у водному розчині кислоти. Після завершення процесу науковець нейтралізував надлишок катіонів Гідрогену в розчині й відфільтрував його. Через брак часу Браконно лише за місяць повернувся до дослідження вмісту колби. У ній він виявив безбарвні зернисті кристали із солодким смаком. Нову речовину хімік назвав глікоколом, що означає «клейовий цукор» (грец., - «солодкий», а - «клей»). Пізніше цю сполуку почали називати гліцином. 1838 р. якісний склад гліцину дослідив голландський хімік Г. Мульдер. Він виявив у цій речовині Нітроген, тож її не можна було віднести до вуглеводів. Шість років потому Е. Хорсфорд, співробітник Ю. Лібіха, визначив кількісний склад гліцину, тобто його молекулярну формулу.