Розчин фенолу в бензолі масою 20 г обробили бромною водою. При цьому утворилось 6,62 г осаду. Визначте масову частку фенолу у вихідному розчині у відсотках.
Важливою складовою українського народознавства є наука про народну творчість — фольклористика. Незважаючи на поважний вік, що обіймає понад два століття, вона все ще перебуває у пошуку оптимального наукового трактування багатьох питань, пов'язаних зі становленням та еволюцією предмета, його взаємин із історією, етнографією, літературою тощо. Та й головна справа в тім, що таке явище, як фольклор, не було незмінним за всіх часів.
Відомо, що фольклор виник разом із мовою. Саме у процесі продуктивного розвитку мови і викристалізовувався фольклор. Цей процес тривав так довго, як довго існує мова. Скільки саме — відповісти важко, але минуло багато й багато тисячоліть, перш ніж народи почали користуватися такою звичною і на перший погляд простою первинною комунікативною системою, як мова. Якщо період становлення і розвитку писемності становить 4—5 тисячоліть (у східних слов'ян — тисячоліття), то усна творчість перевищує цей період у 50—60 разів, а деякі дослідники впевнені, що у сто разів. Що стосується східних слов'ян, то тут всяка цифра буде гіпотетичною, оскільки історики не дали нам цілісної концепції у цьому плані. Зрозуміло, що багато чого здатний прояснювати сам фольклор, у якому можна знайти рудименти матріархату та родового суспільства, однак цей аспект фольклористичних студій розроблений ще недостатньо.
Дивовижним у «Дон Кіхоті» видається саме те, що у ньому відсутня літературність, постійно поєднуються ілюзія та реальність, і це робить книгу такою комічною і водночас такою поетичною! Якими пігмеями видаються всі інші книги поруч із цією!
Г. Флобер
Світове визнання Мітелю де Сервантесу здобув роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський», який письменник почав писати, перебуваючи у в’язниці. На мій погляд, ця обставина має глибокий символічний зміст: один із найсвітліших героїв світової літератури. Лицар Сумного Образу, з’явився в уяві свого творця, коли той перебував за ґратами. Тож і не дивно, що центральною проблемою роману Сервантеса став конфлікт між ідеалом та дійсністю.
Збіднілий гідальго Алонсо Кіхано на старості літ під впливом читання лицарських романів, зі сторінок яких перед ним постав ідеальний герой, потрапив у полон дивної мрії — стати мандрівним лицарем. Щиро вірячи у правдивість описаного в романах, він вирішив теж «поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні небезпеки й біди, щоб, переборовши їх і подолавши, покрити ймення своє несмертною славою». Обравши собі звучне ім’я Дон Кіхот з Ла- манчі, перетворивши свою шкапу на Росинанта (тобто Перешкапу), вирушив гідальго мандрувати у пошуках справедливості.
Усі подальші дії роману відбуваються у двох вимірах: реальному, тобто дійсному житті, яке насправді оточує героя, та в уявному, ілюзорному, який існує лише в уяві, свідомості Дон Кіхота. Ось він прибув до корчми, де попрохав її хазяїна посвятити його в лицарі, бо без цього не можна здійснювати подвиги. Для Дон Кіхота це дійство — дуже важлива й серйозна подія, для хазяїна корчми й постояльців — лише незвична розвага, можливість поглузувати з дивака. Ось на шляху трапилися звичайні вітряки, які уява гідальго перетворила на лихих велетнів, і він сміливо кинувся в бій з ними, «бо змітати з лиця землі лихе насіння — то річ Богові мила».
Боротьба зі злом, яку Дон Кіхот обрав метою свого життя, — благородна справа. Проте наслідки його вчинків нерідко бувають негативними. Часто від подвигів страждає сам герой, як це було в бою з вітряками, або інші люди, наприклад, пастушок, якому лицар прагнув до Люди, що оточують Дон Кіхота, не сприймають його вчинків, глузують з нього, вважають божевільним. Мабуть, не випадково Сервантес своїм героєм зробив людину похилого віку. Його ідея лицарства — героїчна й прекрасна, але вона належить минулому. Благородні наміри, що виникають в уяві Дон Кіхота, у реальному житті нездійсненні, бо засоби їх утілення досить безглузді.
Постійне поєднання ілюзії та реальності призводить до загострення конфлікту між ідеалом та дійсністю. Проте водночас гострота цього конфлікту сповнює роман високою поезією подвигу в ім’я добра. І саме ця поезія робить роман Мігеля де Сервантеса безсмертним.
источник: Конфлікт між ідеалом та дійсністю - центральна проблема роману «Дон Кіхот» - Твори | ЗНО
Важливою складовою українського народознавства є наука про народну творчість — фольклористика. Незважаючи на поважний вік, що обіймає понад два століття, вона все ще перебуває у пошуку оптимального наукового трактування багатьох питань, пов'язаних зі становленням та еволюцією предмета, його взаємин із історією, етнографією, літературою тощо. Та й головна справа в тім, що таке явище, як фольклор, не було незмінним за всіх часів.
Відомо, що фольклор виник разом із мовою. Саме у процесі продуктивного розвитку мови і викристалізовувався фольклор. Цей процес тривав так довго, як довго існує мова. Скільки саме — відповісти важко, але минуло багато й багато тисячоліть, перш ніж народи почали користуватися такою звичною і на перший погляд простою первинною комунікативною системою, як мова. Якщо період становлення і розвитку писемності становить 4—5 тисячоліть (у східних слов'ян — тисячоліття), то усна творчість перевищує цей період у 50—60 разів, а деякі дослідники впевнені, що у сто разів. Що стосується східних слов'ян, то тут всяка цифра буде гіпотетичною, оскільки історики не дали нам цілісної концепції у цьому плані. Зрозуміло, що багато чого здатний прояснювати сам фольклор, у якому можна знайти рудименти матріархату та родового суспільства, однак цей аспект фольклористичних студій розроблений ще недостатньо.
У
О
Дивовижним у «Дон Кіхоті» видається саме те, що у ньому відсутня літературність, постійно поєднуються ілюзія та реальність, і це робить книгу такою комічною і водночас такою поетичною! Якими пігмеями видаються всі інші книги поруч із цією!
Г. Флобер
Світове визнання Мітелю де Сервантесу здобув роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський», який письменник почав писати, перебуваючи у в’язниці. На мій погляд, ця обставина має глибокий символічний зміст: один із найсвітліших героїв світової літератури. Лицар Сумного Образу, з’явився в уяві свого творця, коли той перебував за ґратами. Тож і не дивно, що центральною проблемою роману Сервантеса став конфлікт між ідеалом та дійсністю.
Збіднілий гідальго Алонсо Кіхано на старості літ під впливом читання лицарських романів, зі сторінок яких перед ним постав ідеальний герой, потрапив у полон дивної мрії — стати мандрівним лицарем. Щиро вірячи у правдивість описаного в романах, він вирішив теж «поборювати всілякого роду кривди, наражатися на різні небезпеки й біди, щоб, переборовши їх і подолавши, покрити ймення своє несмертною славою». Обравши собі звучне ім’я Дон Кіхот з Ла- манчі, перетворивши свою шкапу на Росинанта (тобто Перешкапу), вирушив гідальго мандрувати у пошуках справедливості.
Усі подальші дії роману відбуваються у двох вимірах: реальному, тобто дійсному житті, яке насправді оточує героя, та в уявному, ілюзорному, який існує лише в уяві, свідомості Дон Кіхота. Ось він прибув до корчми, де попрохав її хазяїна посвятити його в лицарі, бо без цього не можна здійснювати подвиги. Для Дон Кіхота це дійство — дуже важлива й серйозна подія, для хазяїна корчми й постояльців — лише незвична розвага, можливість поглузувати з дивака. Ось на шляху трапилися звичайні вітряки, які уява гідальго перетворила на лихих велетнів, і він сміливо кинувся в бій з ними, «бо змітати з лиця землі лихе насіння — то річ Богові мила».
Боротьба зі злом, яку Дон Кіхот обрав метою свого життя, — благородна справа. Проте наслідки його вчинків нерідко бувають негативними. Часто від подвигів страждає сам герой, як це було в бою з вітряками, або інші люди, наприклад, пастушок, якому лицар прагнув до Люди, що оточують Дон Кіхота, не сприймають його вчинків, глузують з нього, вважають божевільним. Мабуть, не випадково Сервантес своїм героєм зробив людину похилого віку. Його ідея лицарства — героїчна й прекрасна, але вона належить минулому. Благородні наміри, що виникають в уяві Дон Кіхота, у реальному житті нездійсненні, бо засоби їх утілення досить безглузді.
Постійне поєднання ілюзії та реальності призводить до загострення конфлікту між ідеалом та дійсністю. Проте водночас гострота цього конфлікту сповнює роман високою поезією подвигу в ім’я добра. І саме ця поезія робить роман Мігеля де Сервантеса безсмертним.
источник: Конфлікт між ідеалом та дійсністю - центральна проблема роману «Дон Кіхот» - Твори | ЗНО
Объяснения читай