На початку нашої ери люди використовували в побуті близько 100 хімічних речовин як органічного походження (бджолиний віск, крохмаль, жири, оливкову та кокосову олію, оцтову кислоту тощо) так і неорганічного (пемза, кухарська сіль тощо). Крохмаль застосовувався для склеювання папірусу, яєчний білок — для склеювання виробів, бджолиний віск — для виготовлення фарб, покриття табличок для письма, виготовлення засобів догляду за меблями. Пурпур, індиго, хну використовували для фарбування волосся, а також бавовни, шовку, льону, вовни. У побуті знайшли застосування гіпс, лаки для розпису на стінах. До речі, яскраві зображення на стінах печер та прадавніх будівель збереглися й до наших часів. Багато секретів натуральних барвників загубилося в часі, але деякі збереглися і використовуються у наш час при виготовленні килимів та рушників народними майстрами. У наш час багато вчених, інженерів, хіміків постійно поповнюють асортимент хімічних засобів, намагаючись винайти такі, які б не були шкідливими для здоров’я людини, екологічно чистими та не потребували для свого виробництва великих енергетичних витрат. Товари побутової хімії стають усе більш популярними, розширюються області їх застосування, росте річний обсяг виробництва. Звичайно, кожна, знов створена синтетична речовина, перш ніж потрапити до споживача, проходить експертизу на подразнюючу та алергічну дії. І все ж, велика кількість цих речовин є джерелами вивільнення у повітря продуктів, що здатні викликати алергію, стомленість, знизити імунітет. За статистикою ВООЗ, кількість нещасних випадків при поводженні людини з отруйними речовинами постійно росте, а особливо за останні 30 років. Їх причиною є сильнодіючі сполуки, наприклад, сірчана та оцтова кислоти, отруєння ліками, алкоголь і наркотичні речовини і лише останнє місце посідають випадки отруєння препаратами побутової хімії.
Химия – это одна из естественных наук, т.е. наук об окружающем мире, природе и явлениях, происходящих в ней, превращениях веществ.
Еще в глубокой древности человек заметил, что вещества изменяться, превращаться в другие, обладающие новыми свойствами.
Костер стал первой химической лабораторией человека. После обжига глины в огне она становилась прочной, из нее можно было делать нехитрую посуду. На огне человек научился готовить пищу из мяса убитых животных, плодов растительного мира. Здесь же человек случайно получил первые металлы – медь, олово, свиней, а также стеклянные изделия из, казалось бы, обыкновенных камней.
Так появились первые, как мы сейчас говорим, химические ремесла – гончарное и металлургическое. Примерно 7000 лет назад человек научился выплавлять медь и делать из нее различные изделия – орудия труда, предметы домашнего обихода, оружие. Этот период в истории древней цивилизации получил название медный век.
К 4000 г. до н.э. наступил новый этап в истории возникновении химии, люди научились выплавлять бронзу – сплав меди с оловом, который был гораздо более твердым, чем медь. Бронза же сразу стала использоваться для изготовления мечей, наконечников стрел и копий, щитов. Наступил бронзовый век.
В последнее тысячелетие до новой эры человек овладел получения железа из руд. Это стало поворотным моментом и в истории металлургии, и в истории общества. Так пришло время железного века, который на самом деле продолжался много сотен лет.
В те давние времена люди могли получать не только металлы. Стекло фаянс, минеральные и растительные краски, чернила, косметика и лекарственные препараты – вот далеко не полный перечень изделий, которые мог изготовить человек уже тогда с различных химических превращений.
На початку нашої ери люди використовували в побуті близько 100 хімічних речовин як органічного походження (бджолиний віск, крохмаль, жири, оливкову та кокосову олію, оцтову кислоту тощо) так і неорганічного (пемза, кухарська сіль тощо). Крохмаль застосовувався для склеювання папірусу, яєчний білок — для склеювання виробів, бджолиний віск — для виготовлення фарб, покриття табличок для письма, виготовлення засобів догляду за меблями. Пурпур, індиго, хну використовували для фарбування волосся, а також бавовни, шовку, льону, вовни. У побуті знайшли застосування гіпс, лаки для розпису на стінах. До речі, яскраві зображення на стінах печер та прадавніх будівель збереглися й до наших часів. Багато секретів натуральних барвників загубилося в часі, але деякі збереглися і використовуються у наш час при виготовленні килимів та рушників народними майстрами. У наш час багато вчених, інженерів, хіміків постійно поповнюють асортимент хімічних засобів, намагаючись винайти такі, які б не були шкідливими для здоров’я людини, екологічно чистими та не потребували для свого виробництва великих енергетичних витрат. Товари побутової хімії стають усе більш популярними, розширюються області їх застосування, росте річний обсяг виробництва. Звичайно, кожна, знов створена синтетична речовина, перш ніж потрапити до споживача, проходить експертизу на подразнюючу та алергічну дії. І все ж, велика кількість цих речовин є джерелами вивільнення у повітря продуктів, що здатні викликати алергію, стомленість, знизити імунітет. За статистикою ВООЗ, кількість нещасних випадків при поводженні людини з отруйними речовинами постійно росте, а особливо за останні 30 років. Їх причиною є сильнодіючі сполуки, наприклад, сірчана та оцтова кислоти, отруєння ліками, алкоголь і наркотичні речовини і лише останнє місце посідають випадки отруєння препаратами побутової хімії.
Химия – это одна из естественных наук, т.е. наук об окружающем мире, природе и явлениях, происходящих в ней, превращениях веществ.
Еще в глубокой древности человек заметил, что вещества изменяться, превращаться в другие, обладающие новыми свойствами.
Костер стал первой химической лабораторией человека. После обжига глины в огне она становилась прочной, из нее можно было делать нехитрую посуду. На огне человек научился готовить пищу из мяса убитых животных, плодов растительного мира. Здесь же человек случайно получил первые металлы – медь, олово, свиней, а также стеклянные изделия из, казалось бы, обыкновенных камней.
Так появились первые, как мы сейчас говорим, химические ремесла – гончарное и металлургическое. Примерно 7000 лет назад человек научился выплавлять медь и делать из нее различные изделия – орудия труда, предметы домашнего обихода, оружие. Этот период в истории древней цивилизации получил название медный век.
К 4000 г. до н.э. наступил новый этап в истории возникновении химии, люди научились выплавлять бронзу – сплав меди с оловом, который был гораздо более твердым, чем медь. Бронза же сразу стала использоваться для изготовления мечей, наконечников стрел и копий, щитов. Наступил бронзовый век.
В последнее тысячелетие до новой эры человек овладел получения железа из руд. Это стало поворотным моментом и в истории металлургии, и в истории общества. Так пришло время железного века, который на самом деле продолжался много сотен лет.
В те давние времена люди могли получать не только металлы. Стекло фаянс, минеральные и растительные краски, чернила, косметика и лекарственные препараты – вот далеко не полный перечень изделий, которые мог изготовить человек уже тогда с различных химических превращений.