СахарСахар — бытовое название сахарозы. Тростниковый и свекловичный сахар (сахарный песок, рафинад) представляется нам пищевым продуктом первостепенной необходимости. Обычный сахар, называемый сахарозой, относится к углеводам, которые считаются ценными питательными веществами, обеспечивающими организм необходимой энергией. Крахмал также принадлежит к углеводам, но усвоение его организмом происходит медленно. Сахароза же быстро расщепляется в пищеварительном тракте на глюкозу и фруктозу, которые затем поступают в кровоток.Глюкоза обеспечивает более половины энергетических затрат организма. Нормальная концентрация глюкозы в крови поддерживается на уровне 80-120 миллиграммов сахара в 100 миллилитрах. Глюкоза обладает поддерживать барьерную функцию печени против токсических веществ благодаря участию в образовании в печени так называемых парных серных и глюкуроновых кислот. Вот почему прием сахара внутрь или введение глюкозы в вену рекомендуется при некоторых заболеваниях печени, отравлениях.Родина сахара — Индия, где он известен 2300 лет и по-индусски именовался «сак-кара» санскр.शर्करा( ś arkarā ) — сладкий, в русский и другие европейские языки заимствовано через араб. سكر «суккар». В Европе сахар был известен еще римлянам. Коричневые сахарные крупицы приготавливали из сока сахарного тростника и ввозили в Европу из Индии. Египет, провинция Римской империи, был посредником в торговле с Индией. Позднее сахарный тростник появился на Сицилии и в Южной Испании, но с падением Римской империи эта традиция была утрачена.История сахара в России начинается примерно с 11-12 веков. Когда сахар впервые завезли, попробовать его могли только царь и его приближенные. Первая в России «сахарная палата» была открыта Петром I в начале XVIII века, и сырье для сахара ввозилось из-за границы. В 1802 году стало налаживаться производство сахара из отечественного сырья — сахарной свеклы сначала под Тулой, а затем во многих районах страны.
бачимо, що один і той же хімічний елемент Гідроген входить до складу бінарних сполук у різній кількості. Атоми Гідрогену однакові за своєю будовою та властивостями, звідси випливає, що це пов'язано з будовою та властивостями атомів, з якими утворює сполуки Гідроген: Хлором, Оксигеном, Нітрогеном, Карбоном.
Властивість атома приєднувати певну кількість інших атомів називається валентністю.
Валентність є найважливішою характеристикою хімічних елементів. З розвитком науки зміст цього поняття багаторазово змінювався. Наприклад, раніше валентність визначали як число атомів одновалентного елемента, з якими сполучається один атом даного елемента. У наш час валентність – це число хімічних зв'язків, якими даний елемент сполучається з іншими атомами. Максимальна валентність, як правило, відповідає номеру групи періодичної системи хімічних елементів, у якій знаходиться хімічний елемент. Всі хімічні елементи за властивістю поділяються на дві групи:
бачимо, що один і той же хімічний елемент Гідроген входить до складу бінарних сполук у різній кількості. Атоми Гідрогену однакові за своєю будовою та властивостями, звідси випливає, що це пов'язано з будовою та властивостями атомів, з якими утворює сполуки Гідроген: Хлором, Оксигеном, Нітрогеном, Карбоном.
Властивість атома приєднувати певну кількість інших атомів називається валентністю.
Валентність є найважливішою характеристикою хімічних елементів. З розвитком науки зміст цього поняття багаторазово змінювався. Наприклад, раніше валентність визначали як число атомів одновалентного елемента, з якими сполучається один атом даного елемента. У наш час валентність – це число хімічних зв'язків, якими даний елемент сполучається з іншими атомами. Максимальна валентність, як правило, відповідає номеру групи періодичної системи хімічних елементів, у якій знаходиться хімічний елемент. Всі хімічні елементи за властивістю поділяються на дві групи: