Методи розчинення солі у воді

Прийнято концентрацію (склад) водного розчину виражати в масових

частках або масових відсотках. Наприклад, 10% розчином NaCl називається

такий розчин, в 100 г якого знаходиться 10 г кухонної солі та 90 г води.

Тоді:

2

l

NaCl H O

NaC b m

m m





, (1)

де b - масова частка NaCl у водному розчині солі.

Стан розчину визначається двома термомеханічними параметрами (те-

мпературою і тиском) і його складом, який частіше називається концентраці-

єю.

Як було зазначено раніше, фізична суть процесу випарювання полягає

в перетворенні частини рідини (розчинника) в пару при згущенні розчинів

або в перетворенні всієї рідини в пару, якщо випарюють однокомпонентну

рідину (наприклад, воду). Слід відрізняти випарювання від випаровування.

Випаровування відбувається з поверхні і при будь-якій температурі і тиску,

тоді як випарювання — з усієї маси рідини при температурі, що відповідає

точці кипіння при певному тиску.

З точки зору молекулярно-кінетичної теорії при випарюванні і випаро-

вуванні відбувається видалення частини молекул речовини, що перебувають

у тепловому русі, з простору, який займає рідина. Молекули, які видаляються

з рідини, заповнюють паровий простір і утворюють насичену пару цієї ріди-

ни. Частина цих молекул знову повертається в рідину, а частина випарову-

ється, поповнюючи нестачу у паровому просторі, тобто встановлюється ди-

намічна рівновага, внаслідок чого число молекул над рідиною, а отже і тиск

насиченої пари набуває певної величини при заданій температурі.

Коли температура кипіння змінюється, рівновага порушується, а це

спричиняє відповідні зміни густини і тиску пари. Під час кипіння рідини пара

виділяється не лише з поверхні, а й з парових бульбашок, що утворюються в

самій рідині, і цей процес стає основним, бо утворені бульбашки є центрами

пароутворення