Лабораторна робота № 6 Добування Карбон(IV) оксиду і вивчення його властивостей. Взаємоперетворення карбонатів і гідрогенкарбонатів.
Обережно: працюємо з кислотами, лугами та нагрівальними пристроями
Мета: навчитись одержувати та визначати Карбон (IV) у лабораторних умовах, навчити його властивості, дослідити умови взаємоперетворення карбонатів та гідроген карбонатів. Вивчити якісну реакцію на карбонат – йон.
Обладнання: штатив з пробірками, шпатель, нагрівальний прилад, лабораторний штатив з лапкою, пробка з газовідвідною трубкою.
Реактиви: мармур або крейда, натрій гідроген карбонат (кристалічний), вапняна вода, розчин хлоридної кислоти.
Хід роботи
Зберіть прилад, як показано на малюнку
Виконайте роботу відповідно до рекомендацій, оформіть звіт.
Дослід 1 Добування Карбон(IV) оксиду. У пробірку покладіть 2-3 шматочки мармуру або крейди, додайте 2-3 мл розбавленої хлоридної кислоти, закрийте пробірку пробкою з газовідвідною трубкою. Кінець трубки занурте у порожню пробірку. Запаленою скріпкою час від часу перевіряйте рівень заповнення посудини вуглекислим газом. Запишіть та рівняння реакцій у молекулярній, повній та скороченій іонній формах.
Дослід 2. Взаємодія Карбон(IV) оксиду з водою. Порцію вуглекислого газу пропустіть у пробірку, що заповнена на 1/3 холодною водою, періодично збовтуючи її. Добутий розчин розділіть на 2 пробірки, до кожної з них прилийте індикатор(лакмус); до першої пробірки долийте вапняної води, вміст другої злегка підігрійте. Запишіть та рівняння реакцій у молекулярній, повній та скороченій іонній формах.
Дослід 3. Взаємодія Карбон(IV) оксиду з лугами. У пробірку налийте 1 мл розчину вапняної води (Са(ОН)2). Додайте 1-2 краплі фенолфталеїну, пропустіть вуглекислий газ через вапняну воду. Запишіть та рівняння реакцій у молекулярній, повній та скороченій іонній формах.
Чому спочатку з’являється каламуть, а потім зникає?
Дослід 4. Якісна реакція на карбонати.
У дві пробірки покладіть на дно кальцій карбонату та натрій карбонату. Додайте по 1 мл розведеної хлоридної кислоти. Після характерного « скипання» опустіть у пробірку запалену тонку скіпку. Запишіть та рівняння реакцій у молекулярній, повній та скороченій іонній формах.
Объяснение:
Антибио́тики (от др.-греч. ἀντί «против» + βίος «жизнь») — это препараты, применяемые для лечения бактериальных инфекций. Они не действуют против вирусных и многих других инфекций. Антибиотики могут убивать микроорганизмы или останавливать их размножение, позволяя естественным защитным механизмам их устранять[1].
Тест на чувствительности бактерий к разным антибиотикам. На поверхность чашки Петри, на которой растут бактерии, положены диски, пропитанные разными антибиотиками. Прозрачная зона вокруг диска — рост бактерий подавлен действием антибиотика
Преподаваемое в университетах США определение, введённое Ваксманом и развитое Бенедиктом и Лэнглайком, дополнительно включает требование подавлять жизненные процессы микроорганизмов в малых концентрациях.
В современной науке и в документах (ВОЗ и других организаций) название «антибиотики» не используется, вместо него используется более корректное название этой группы лекарственных веществ — «противомикробные препараты».
Антибиотики природного происхождения чаще всего продуцируются актиномицетами, реже — немицелиальными бактериями. Также могут быть получены из высших растений (фитонциды) и других организмов.
Некоторые антибиотики — бактерициды (бактерии + лат. caedo «убиваю») — оказывают сильное подавляющее действие на рост и размножение бактерий и при этом относительно мало повреждают или вовсе не повреждают клетки макроорганизма, и поэтому применяются в качестве лекарственных средств.
Некоторые антибиотики используются в качестве цитостатических (противоопухолевых) препаратов при лечении онкологических заболеваний.
Хотя антибиотики не воздействуют на вирусы[2] и поэтому бесполезны для лечения заболеваний, имеющих вирусную природу (респираторные вирусные инфекции и вирусная пневмония, гепатит, ветряная оспа, герпес, краснуха, корь), они могут использоваться при тяжёлом течении болезни для предотвращения вторичных бактериальных инфекций[3].
————
Группа бактериологических антибиотиков .Её представители нарушают синтез белков, нуклеиновых кислот внутри микробных клеток, преимущественно останавливая их деление. К этой группе антибиотиков относят макролиды, линкозамиды, аминогликозидные антибиотики, левомицетин, тетрациклины, рифампицин, фузидин.