Цинк є фізіологічним важким металом, і життєво необхідним елементом для людини і інших тварин[14], рослин[15] і мікроорганізмів[16]. Цинк є компонентом близько 300 ферментів[17]. Дуже часто цинк зустрічається в білках, що є факторами транскрипції. Одна з типових цинковмістних структур, що часто зустрічаються в таких білках навіть отримала назву «цинковий палець».[18]
В мозку, підвищений вміст цинку ігається в синаптичних бульбашках. Ймовірно, він відіграє важливу роль в явищі синаптичної пластичності, а отже і в навчанні взагалі.[19] Відіграє важливу роль у механізмах передачі імпульсу в глутаматергічних (цинкергічних) нейронах та є одним із основних механізмів розвитку глутаматної ексайтотоксичності[20]. Також відіграє важливу роль в розвитку скроневої (гіпокампальної) епілепсії, порушуючи процеси сенсибілізації та стабілізації постсинаптичної мембрани.[21]
Цинк впливає на активність тропних гормонів гіпофізу, бере участь в реалізації біологічних функцій інсуліну, нормалізуючи жировий обмін. Цинк бере участь у кровотворенні, а також необхідний для нормального функціонування гіпофіза, підшлункової залози, сім'яних міхурів. Сполуки цинку використовують у медицині як лікарські засоби. В нормі, в людському тілі циркулює від 2 до 4 грамів цинку.
При электрохимической коррозии протекают два, процесса — катодный и анодный, которые образуются на различных участках металлической поверхности. При этом катодные и анодные участки пространственно разделены (локализованы). Локализация анодных и катодных участков вызывается неоднородностью: присутствием в металле незначительных примесей, структурных составляющих сплавов; неравномерным распределением собственных ионов металла, ионов водорода, кислорода и др. возле корродирующей поверхности; неравномерным нагревом различных участков поверхности и наложением внешнего электрического поля; неоднородностью поверхности металла, обусловленной дефектами защитных пленок, продуктов коррозии неравномерной деформацией, неравномерностью приложенных внешних нагрузок.
В общем случае локализация процессов происходит на участках отличающихся физическими и химическими свойствами.
Модель коррозионного элемента показана на рис2. Выделяют три основные стадии коррозионного процесса.
1. Анодный процесс — переход ионов металла в раствор и гидратация с образованием некомпенсированных электронов на анодных участках по реакции
Ме + nН2О → Меz+ + nН2О + ze.
2. Процесс электропереноса — перетекание электронов по металлу от анодных участков к катодным и соответствующее перемещение катионов в растворе.
3. Катодный процесс — ассимиляция электронов каким-либо деполяризатором — ионами и молекулами, находящимися в растворе и восстанавливаться на катодных участках по реакции
Цинк є фізіологічним важким металом, і життєво необхідним елементом для людини і інших тварин[14], рослин[15] і мікроорганізмів[16]. Цинк є компонентом близько 300 ферментів[17]. Дуже часто цинк зустрічається в білках, що є факторами транскрипції. Одна з типових цинковмістних структур, що часто зустрічаються в таких білках навіть отримала назву «цинковий палець».[18]
В мозку, підвищений вміст цинку ігається в синаптичних бульбашках. Ймовірно, він відіграє важливу роль в явищі синаптичної пластичності, а отже і в навчанні взагалі.[19] Відіграє важливу роль у механізмах передачі імпульсу в глутаматергічних (цинкергічних) нейронах та є одним із основних механізмів розвитку глутаматної ексайтотоксичності[20]. Також відіграє важливу роль в розвитку скроневої (гіпокампальної) епілепсії, порушуючи процеси сенсибілізації та стабілізації постсинаптичної мембрани.[21]
Цинк впливає на активність тропних гормонів гіпофізу, бере участь в реалізації біологічних функцій інсуліну, нормалізуючи жировий обмін. Цинк бере участь у кровотворенні, а також необхідний для нормального функціонування гіпофіза, підшлункової залози, сім'яних міхурів. Сполуки цинку використовують у медицині як лікарські засоби. В нормі, в людському тілі циркулює від 2 до 4 грамів цинку.
При электрохимической коррозии протекают два, процесса — катодный и анодный, которые образуются на различных участках металлической поверхности. При этом катодные и анодные участки пространственно разделены (локализованы). Локализация анодных и катодных участков вызывается неоднородностью: присутствием в металле незначительных примесей, структурных составляющих сплавов; неравномерным распределением собственных ионов металла, ионов водорода, кислорода и др. возле корродирующей поверхности; неравномерным нагревом различных участков поверхности и наложением внешнего электрического поля; неоднородностью поверхности металла, обусловленной дефектами защитных пленок, продуктов коррозии неравномерной деформацией, неравномерностью приложенных внешних нагрузок.
В общем случае локализация процессов происходит на участках отличающихся физическими и химическими свойствами.
Модель коррозионного элемента показана на рис2. Выделяют три основные стадии коррозионного процесса.
1. Анодный процесс — переход ионов металла в раствор и гидратация с образованием некомпенсированных электронов на анодных участках по реакции
Ме + nН2О → Меz+ + nН2О + ze.
2. Процесс электропереноса — перетекание электронов по металлу от анодных участков к катодным и соответствующее перемещение катионов в растворе.
3. Катодный процесс — ассимиляция электронов каким-либо деполяризатором — ионами и молекулами, находящимися в растворе и восстанавливаться на катодных участках по реакции
D + z → [D z ].