24 углеводы: определение, классификация структури отдельных предлаганителей моносахаридов. 25. амины: состав, классникация, изомерия, номенклатура свойства и получение предельных. талифагических гимнаноин 28 аминокислоты классикикация, номенклатура, . — свойства, получение - 27 высокомолекулярные соединення на тому они полим ти линин понконденсация), методы синтеза
Объяснение:
Так, часто трапляється таке, коли трохи дуже солона, отже, її необхідно вимочувати.
Ви зможете це зробити в звичайній воді, а можете в молоці. Саме молоко дозволяє рибі стати більш ніжною і не такий солоною. Для початку видаліть у риби кістки, відріжте хвіст, голову, розріжте черевце, приберіть нутрощі. Зніміть шкірку, розділивши рибу по хребту.
-Витягнувши кістки і видаливши нутрощі, наріжте його невеликими шматочками.
-Викладіть оселедець в посуд, залийте прохолодним молоком, поставте в холодильник на 4-5 годин.
-За цей проміжок часу змініть молоко пару раз.
Є ще один схожий метод. Вам доведеться поступити наступним чином:
Почистіть рибу, приберіть кістки, наріжте її. Адже нарізана шматочками оселедця швидше віддасть сіль, ніж в цілому вигляді
Налийте в маленьку миску холодне молоко, покладіть шматочки оселедцевого філе. Приберіть в холодильник, щоб оселедець не пропала
Протримаєте рибу в молоці від 4 до 8 годин. Все залежить від її солоності. Через кожні пару годин міняйте рідина. Можете оселедець вымочит цілу ніч, тоді вам потрібно додати ще молока
Готову оселедець дістаньте, обітріть паперовими серветками. Оселедець, вимочений таким методом, виходить смачна, ніжна, м'яка.
Препарат был синтезирован в Лаборатории азотсодержащих соединений (заведующий — Л. И. Хмельницкий) Института органической химии имени Н. Д. Зелинского[1]. Транквилизирующая соединения выявлена Ириной Евгеньевной Зимаковой на кафедре фармакологии Казанского государственного медицинского института, занимавшейся изучением полиазотистых гетероциклов, в том числе и производных бициклических бисмочевин[2]. Препарат, названный мебикаром, был представлен в Фармкомитет МЗ СССР для получения разрешения на клинические испытания, а в 1978 году приказом Минздрава СССР N 868 разрешён для широкого клинического применения в качестве транквилизатора и появился в аптечной сети[3].
Промышленный выпуск мебикара был налажен на фармакологическом заводе в Риге.
С 2000 года его выпускает казанский завод «Татхимфармпрепараты»[4].
В 2002 году на Всероссийском конкурсе препарат получил диплом «100 лучших товаров России»[2].
Объяснение: