Япония елде көркем ғимараттар бар. Және Японияда Танымал нысандар бар, олар: Фушими-инари храмы (Киото)
Аспан ағашы (Токио)
Цукидзи балық базары (Токио)
Ыстық бұлақтардағы қар маймылдары (Нагано) және т.б. Япония елде де өз Тынғаларық оқиғасыда бар. Бұл күні Күн құдайы Аматерасу ұрпағы Джимму өзінің астанасы — Касихара деп аталатын жерде таққа отыру рәсімін өткізді. Әрине, сол кездегі Жапонияда ешқандай мемлекеттілік туралы, сондай-ақ Джиммудың болуы және жапондардың өздері туралы айтудың қажеті жоқ. Миф бұрын-сонды енгізілмеген да соғылды және кетпейтін тарихының бір бөлігі. ХХ ғасырдың бірінші жартысында джимму интронизация күні мемлекеттік мереке болды, оған орай қазіргі император елдің әл-ауқаты туралы дұғаларға қатысты. 1940 жылы Жапония империяның құрылғанына 2600 жыл толды. Сыртқы саяси жағдайдың күрделілігіне байланысты Олимпиада ойындары мен дүниежүзілік көрмеден бас тартуға тура келді. Соңғысының символы мифте пайда болған Джимму садақ пен алтын қоңыз болуы керек еді:
"Джимму әскері жаумен соғысып, соғысқан, бірақ оны жеңе алмады. Кенеттен аспан бұлтты болып, бұршақ жауды. Таңғажайып алтын қоңыз ұшып, Егемен Луканың жоғарғы шетіне отырды. Жылан жарқырап, жарқырап тұрды, ол найзағай сияқты болды. Мұны Жаулар көріп, толығымен шатасып кетті, оларда күресуге күш болмады".
1945 жылы Екінші дүниежүзілік соғыста Жапония жеңілгеннен кейін, оның бейнесі милитаризммен тығыз байланысты болғандықтан, Джиммге өте сирек және мұқият қарайды.
В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим.
9 березня 1814 року у селі Моринцях у сім'ї кріпака народився хлопчик. Йому дали ім'я Тарас. Рано залишився він сиротою. Спочатку померла мати, а потім пішов слідом за нею і батько. Чого тільки не довелося винести малому Тарасові! І тяжку працю, і науку у п’янички — дяка, холод і голод. Але, на щастя, пан Енгельгардт помітив незвичайні здібності хлопця, і Тараса почали вчити малювати.
Із здібного хлопця виріс талановитий поет і художник. Картинами Шевченка пишаються усі країни, та не тільки картинами. Його поезії відкрили українцям двері у незнаний досі світ, дали зрозуміти, що їхня мова незгірша за інші, а навіть навпаки: такої мелодійної, задушевної мови треба ще пошукати.
Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень. Здається, що словами Шевченка говорить сам український народ:
Думи мої, думи мої!
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Тарас Шевченко — відомий художник. Його художня спадщина нараховує більш ніж 830 творів. Дослідники вважають, що майже 300 робіт втрачені. Але ті, що залишилися, дарують глядачам та справжнім шанувальникам мистецтва неповторну насолоду.
Ім'ям Шевченка названо безліч площ, проспектів, вулиць, парків, театрів по всій Україні. Він, здається, живе в них, наче й зараз придумуючи нові слова для своїх віршів, наче знову намагаючись намалювати нову картину. Під високим голубим небом у центральній частині столиці України височать монументальні колони Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У вересні сюди прибувають юнаки та дівчата з усіх кутків нашої України. Вони навчаються у великому й величному закладі, пам'ятаючи про ту людину, ім'я якої носить їхній університет, — про Шевченка.
Так, ім'я цієї людини не забуто. Чи міг коли-небудь його батько, неграмотний кріпак, навіть припустити, що колись його син стане такою знаменитістю? Що навіть через багато років, століть його ім'я будуть вимовляти з повагою та любов'ю? Як писав Іван Франко, "найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті — невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець".
Япония елде көркем ғимараттар бар. Және Японияда Танымал нысандар бар, олар: Фушими-инари храмы (Киото)
Аспан ағашы (Токио)
Цукидзи балық базары (Токио)
Ыстық бұлақтардағы қар маймылдары (Нагано) және т.б. Япония елде де өз Тынғаларық оқиғасыда бар. Бұл күні Күн құдайы Аматерасу ұрпағы Джимму өзінің астанасы — Касихара деп аталатын жерде таққа отыру рәсімін өткізді. Әрине, сол кездегі Жапонияда ешқандай мемлекеттілік туралы, сондай-ақ Джиммудың болуы және жапондардың өздері туралы айтудың қажеті жоқ. Миф бұрын-сонды енгізілмеген да соғылды және кетпейтін тарихының бір бөлігі. ХХ ғасырдың бірінші жартысында джимму интронизация күні мемлекеттік мереке болды, оған орай қазіргі император елдің әл-ауқаты туралы дұғаларға қатысты. 1940 жылы Жапония империяның құрылғанына 2600 жыл толды. Сыртқы саяси жағдайдың күрделілігіне байланысты Олимпиада ойындары мен дүниежүзілік көрмеден бас тартуға тура келді. Соңғысының символы мифте пайда болған Джимму садақ пен алтын қоңыз болуы керек еді:
"Джимму әскері жаумен соғысып, соғысқан, бірақ оны жеңе алмады. Кенеттен аспан бұлтты болып, бұршақ жауды. Таңғажайып алтын қоңыз ұшып, Егемен Луканың жоғарғы шетіне отырды. Жылан жарқырап, жарқырап тұрды, ол найзағай сияқты болды. Мұны Жаулар көріп, толығымен шатасып кетті, оларда күресуге күш болмады".
1945 жылы Екінші дүниежүзілік соғыста Жапония жеңілгеннен кейін, оның бейнесі милитаризммен тығыз байланысты болғандықтан, Джиммге өте сирек және мұқият қарайды.
Твір внизу.
Объяснение:
В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам'яті і з великою любов'ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім'я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім'я Шевченка є святим.
9 березня 1814 року у селі Моринцях у сім'ї кріпака народився хлопчик. Йому дали ім'я Тарас. Рано залишився він сиротою. Спочатку померла мати, а потім пішов слідом за нею і батько. Чого тільки не довелося винести малому Тарасові! І тяжку працю, і науку у п’янички — дяка, холод і голод. Але, на щастя, пан Енгельгардт помітив незвичайні здібності хлопця, і Тараса почали вчити малювати.
Із здібного хлопця виріс талановитий поет і художник. Картинами Шевченка пишаються усі країни, та не тільки картинами. Його поезії відкрили українцям двері у незнаний досі світ, дали зрозуміти, що їхня мова незгірша за інші, а навіть навпаки: такої мелодійної, задушевної мови треба ще пошукати.
Багато років пройшло після смерті Тараса Шевченка. Але його поезії, його картини забути неможливо. Вірші Кобзаря завжди на слуху. Вони підтримували українців під час багатьох війн, бідування, під час пошестей і голоду. Вони ставали наче добрими порадниками у скруті, бо написані з такою щирістю, що душа бринить від щастя чи від туги. Багато з них стали піснями, і тепер вже ніхто не може їх відрізнити від народних пісень. Здається, що словами Шевченка говорить сам український народ:
Думи мої, думи мої!
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?..
Тарас Шевченко — відомий художник. Його художня спадщина нараховує більш ніж 830 творів. Дослідники вважають, що майже 300 робіт втрачені. Але ті, що залишилися, дарують глядачам та справжнім шанувальникам мистецтва неповторну насолоду.
Ім'ям Шевченка названо безліч площ, проспектів, вулиць, парків, театрів по всій Україні. Він, здається, живе в них, наче й зараз придумуючи нові слова для своїх віршів, наче знову намагаючись намалювати нову картину. Під високим голубим небом у центральній частині столиці України височать монументальні колони Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У вересні сюди прибувають юнаки та дівчата з усіх кутків нашої України. Вони навчаються у великому й величному закладі, пам'ятаючи про ту людину, ім'я якої носить їхній університет, — про Шевченка.
Так, ім'я цієї людини не забуто. Чи міг коли-небудь його батько, неграмотний кріпак, навіть припустити, що колись його син стане такою знаменитістю? Що навіть через багато років, століть його ім'я будуть вимовляти з повагою та любов'ю? Як писав Іван Франко, "найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті — невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець".