Сын речного бога Эагра и музы Каллиопы, великий певец. Как рассказывают мифы, Орфей слагал песни о любви и мире, о свободе и порядке. Когда он пел, дикие звери усмирялись, дерущиеся протягивали друг другу руки, цари становились милостивыми, дикари начинали жить по законам.
Чудесная история любви Орфея и Эвридики — один из самых красивых и трогательных мифов Древней Греции. Любимая жена Эвридика умерла от укуса ядовитой змеи. Горько оплакивал Орфей свою утрату. Он решил спуститься в мрачное царство умерших душ в поисках любимой. Своим пением он очаровал стража Кербера, самого Аида и Персефону.
Аид согласился вернуть Эвридику при условии, что Орфей пойдет следом за Гермесом по подземному царству и не взглянет на Эвридику, идущую сзади, до тех пор, пока не войдет в свой дом. Но, увы, Орфей не выдержал и обернулся, чтобы взглянуть на Эвридику, и она снова, уже навечно, превратилась в тень. Орфей не пожелал вступить в брак с другой женщиной. Через четыре года после смерти Эвридики неистовые вакханки, посланные богом Дионисом, разгневавшимся на Орфея за то, что он не почитал его, растерзали певца. Его голову и кифару они бросили в море. Море подхватило их и понесло, и долго еще звучал плач струн. Волны вынесли страшный груз к берегам Лесбоса. Этот остров в память об Орфее принято считать колыбелью греческой музыки и искусств.
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.
Любого?
Объяснение:
Орфей
Сын речного бога Эагра и музы Каллиопы, великий певец. Как рассказывают мифы, Орфей слагал песни о любви и мире, о свободе и порядке. Когда он пел, дикие звери усмирялись, дерущиеся протягивали друг другу руки, цари становились милостивыми, дикари начинали жить по законам.
Чудесная история любви Орфея и Эвридики — один из самых красивых и трогательных мифов Древней Греции. Любимая жена Эвридика умерла от укуса ядовитой змеи. Горько оплакивал Орфей свою утрату. Он решил спуститься в мрачное царство умерших душ в поисках любимой. Своим пением он очаровал стража Кербера, самого Аида и Персефону.
Аид согласился вернуть Эвридику при условии, что Орфей пойдет следом за Гермесом по подземному царству и не взглянет на Эвридику, идущую сзади, до тех пор, пока не войдет в свой дом. Но, увы, Орфей не выдержал и обернулся, чтобы взглянуть на Эвридику, и она снова, уже навечно, превратилась в тень. Орфей не пожелал вступить в брак с другой женщиной. Через четыре года после смерти Эвридики неистовые вакханки, посланные богом Дионисом, разгневавшимся на Орфея за то, что он не почитал его, растерзали певца. Его голову и кифару они бросили в море. Море подхватило их и понесло, и долго еще звучал плач струн. Волны вынесли страшный груз к берегам Лесбоса. Этот остров в память об Орфее принято считать колыбелью греческой музыки и искусств.
Наприкінці XIX століття київським археологом Вікентієм Хвойкою біля села Трипілля, що на Київщині було досліджено нове поселення. Він відкрив археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення отримала назву трипільської. Зразки матеріальної і духовної культури, аналогічні тим, які були знайдені Хвойкою, були пізніше знайдені у багатьох місцях Правобережної України. Їхній аналіз привів археологів до думки про те, що вони не мають відношення ані до часів Київської Русі, ані до більш пізніх історичних періодів нашої історії, а є самостійним утворенням. Наприклад, слово «зять» походить від слова «взять». Це означає, що якщо сьогодні хлопець обирає собі наречену і бере її собі за дружину, то в ті часи було звичайним явищем, коли дівчина або її батьки, обирала собі нареченого і брала його за чоловіка.
Трипільці оздоблювали свій одяг, взуття і головні убори прикрасами із міді, каменю, бурштину та скла. Обов’язковим елементом були амулети.