Десять тисяч років тому на планеті значно потеплішало, закінчився льодовиковий період. наставали часи неоліту. людина навчилася виготовляти зручніші та міцніші знаряддя праці. жінки під час збиральництва помічали, що зерна, які впали на м'який ґрунт, паростки. це наштовхнуло людей на думку спробувати вирощувати біля оселі їстівні рослини. задля цього почали попередньо розпушувати ґрунт палицями-копачками. з часом створили мотику. так утворюється перший вид землеробства — мотичне. згодом землеробство поширюється в місцевості з не таким сприятливим кліматом — на північ. там люди мусили розчищати землі від лісів для засівання. для цього дерева підрубували, корчували пеньки, а потім усю деревину підпалювали. попіл, що лишався, мотиками заорювали в ґрунт. земля ставала родючішою. так утворився ще один вид землеробства — підсічно-вогневий. завдяки праці землеробів люди отримували зерно, боби, фрукти, овочі, олію, хліб. почалося тварин, м'ясо яких споживали, коли не вистачало здобичі. виникає є скотарство. воно дало змогу отримати жири, молоко, сир, сметану, вовну. тварин до того ж використовували як тяглову силу, щоб зорати поле, перевезти вантажі, їздити верхи. використання худоби до появи орного землеробства. це була фізично важка праця, не під силу жінкам, тому її виконували чоловіки. щодалі зростала їхня роль у господарюванні. чоловіки приносили з лісу дитинчат тварин, які залишилися без батьків або відбилися від стада. цих дитинчат — поросят, козенят, телят — не споживали одразу, а починали відгодовувати в загонах. більшість тварин живилася рослинною їжею. винятком були собаки, які жили поруч з людьми без примусу, що було взаємовигідно. згодом свійську худобу (, табунами) почали випасати на луках, переганяючи її з місця на місце під наглядом та охороною. так із утворилося відгінне скотарство. це була справа переважно чоловіків, які тепер стали головними постачальниками та виробниками їстівних продуктів. жінкам залишалися обов'язки нагляду за ім господарством. за таких умов керівна роль у людських колективах переходить до чоловіків. на зміну матріархату приходить патріархат. з часом народи, що обрали землеробство як головний вид господарювання, залишаються постійно жити на певній місцевості. вони стають осілими . а ті, хто обрали для себе головним заняттям відгінне скотарство, змушені були постійно шукати для своїх стад нові пасовища. згодом вони стали кочівниками. отже, різні види господарювання зумовили й різні способи життя давніх людей — осілий і кочовий. з виникненням землеробства й скотарства люди вже не збирали в готовому вигляді продукти харчування, а виробляли їх. так занепав привласнювальний засіб ведення господарства, натомість утворилося виробне господарство. це було докорінним перетворенням у розвитку трудової діяльності людей, тому вчені назвали цю подію неолітичною революцією. неолітична революція — так називається перехід людства від збиральництва та мисливства (привласнювальне господарство) до рільництва і скотарства (виробне господарство), який відбувся за часів неоліту.
В 70-е годы XIX века один критский купец обнаружил на своем участке подозрительно большие горшки и руины древних построек. Купцу перелопатили весь двор и не напрасно. В результате раскопок был найден знаменитый Кносский дворец, точнее, последняя его версия. Наиболее выдающийся памятник критской архитектуры — Кносский дворец. В греческих мифах он назывался лабиринтом (это слово происходит от термина лабрис — “двойная секира”, — излюбленного изображения в критском искусстве) . Согласно этим легендам, в глубине дворца обитал получеловек-полубык — Минотавр, на съедение которому город Афины ежегодно посылал 7 юношей и столько же девушек. Минотавр был убит, говорится в сказании, афинским героем Тесеем, сыном царя Эгея. По-видимому, миф о Тессе отразил зависимость Аттики от Кносса в начале позднеминойского периода. Кносский дворец, общей площадью около 16 тыс. кв. м, представляющий сложное нагромождение сотен различных помещений, казался грекам-ахейцам зданием, из которого невозможно было найти выход. Слово “лабиринт” с тех пор стало синонимом помещения со сложной системой расположения комнат и коридоров. Археологическими раскопками установлено, что дворец был построен в начале среднеминойского периода и затем многократно расширялся. Во время расцвета минойской культуры дворец имел два или три этажа, не считая подвальных помещений, в которых находились погреба, мастерские, склады продовольствия, оружия, а также темницы. Кносский дворец. Общий план нижнего яруса в позднеминойский период. Парадные помещения дворца состояли из большого и малого “тронных” залов и комнат культового назначения. В предполагаемой женской части дворца были приемная комната, ванные, сокровищница и различные другие помещения. По дворце была проведена широкая канализационная сеть из глиняных труб большого и малого диаметров, обслуживавшая бассейны, ванные и уборные. Во дворце было найдено свыше 2 тыс. глиняных табличек с различными записями. Богатое убранство некоторых комнат, громадное количество изделий из драгоценных металлов, высокохудожественные стопные росписи-фрески, вместительные склады — всё это свидетельствует о том, что дворец был местопребыванием царей — правителей Кносса и всего Крита. Необычными показались ученым и детали дворца. Своеобразными были колонны, получившие в искусствоведении название "иррациональных". Книзу они не расширялись, как в постройках других древних народов, а сужались. Ствол колонн утолщался кверху, где он завершался капителью в форме круглого валика и лежащей на нём квадратной плиты. Нередко колонны были покрыты своеобразным зигзагообразным узором. Ствол их не был уподоблен растительным прототипам египетских опор, повторявших форму тянущихся вверх стеблей папируса или лотоса. В кносской колонне нет сходства с образами живой природы. Зодчий отказался от подражания природе, выступавшей в египетской архитектуре, нашел для элементов сооружения язык архитектурных форм, основанный на пропорциональных и числовых соотношениях, и обнажил сущность колонны как опоры, выделив и подчеркнув именно эту ее функцию .
